Справа № 2/0907/588/2012
Категорія 24
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горейко М.Д.
суддів Перегінець Л.В., Бойчука І.В.
секретаря Балагури М.О.
з участю: представника апелянта по довіреності від 25.05.2011 року №520-2/11 Фіцака В.Т., відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання, за апеляційною скаргою Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2010 року Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання та гарячого водопостачання станом на 01 червня 2010 року в загальній сумі 3541 грн. 85 коп. Під час розгляду справи судом позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки заборгованість по оплаті наданих послуг теплопостачання станом на 01 квітня 2011 року в розмірі 2740 грн. 75 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що ним надаються послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстрована на
проживання відповідачка ОСОБА_3 Відповідачка не належно оплачує вартість наданих послуг теплопостачання, у зв'язку з чим її борг перед позивачем станом на 01 квітня 2011 року становить 2740 грн. 75 коп., що підтверджується розрахунком
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0907/588/2012 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Провадження 22ц/0990/806/2012 Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Категорія 24
боргу за теплоенергію, гаряче водопостачання, здійсненими за особовим рахунком споживача - відповідача. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2012 року в позові відмовлено.
На дане рішення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало апеляційну скаргу, в якій просили про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", мотивуючи свою вимогу порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задоволити.
Відповідачка доводи апеляційної скарги заперечила, рішення першої інстанції вважала законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, відповідачки, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За змістом ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом встановлено, що у сторін виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Положеннями п.20 Правил визначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками в сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники відповідно до вимог ст. 16 цього ж Закону мають відповідати умовам договору, проте, позивачем не представлено жодного доказу з приводу існування між сторонами такого виду зобов'язань.
Однак, вказаний висновок суду зроблено без урахування фактичних обставин справи. Відповідачкою не заперечувався факт надання позивачем їй послуг теплопостачання. Наявність договору між сторонами про надання таких послуг судом не досліджувався, так як відповідач не обґрунтовувала проведення неналежної оплати наданих послуг відсутністю договору.
Як вбачається з розрахунку боргу за теплоенергію між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ОСОБА_3 (а.с.3), відповідачка погоджувалась з наданням їй послуг теплопостачання і за її заявою позивачем надавалась їй пільга в оплаті наданих послуг, а з січня 2011 року (а.с.21) надавалась і субсидія. Надання послуг позивачем та споживання їх відповідачкою суд розцінює як дії осіб, з якими закон, зокрема ст.11 Цивільного Кодексу України пов'язує підстави виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань). Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати певну роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Отже, відсутність письмового договору між позивачем та відповідачкою не є підставою для невиконання відповідачкою зобов'язання по оплаті вартості фактично спожитих послуг.
Щодо якісного та кількісного показників наданих позивачем послуг, то доводи відповідачки про незначне надання таких послуг нічим не підтверджено. Згідно п. 41 Правил у разі порушення виконавцем умов договору споживач викликає представника виконавця для складання та підписання акта - претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо. Акт складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Акт - претензія споживача відповідно до п.42 Правил подається виконавцю, який у п'ятиденний термін вирішує питання про перерахунок розміру платежів або видає споживачеві обгрунтовану відмову в задоволенні його претензій. Проте, відповідачкою не надано суду жодних доказів про її звернення до позивача з претензією про неналежне надання послуг.
Не обґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, є висновок суду, що позивачем не надано суду доказів, що комунальні послуги відповідачу надавались саме на таку суму, як і не представлено доказів, які підтверджують факт наявності боргу у відповідача в сумі 2740 грн. 75 коп., оскільки позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок боргу, проведений позивачем за особовим рахунком споживача-відповідача (а.с. 3, 21, 46), згідно якого її борг перед позивачем становить саме 2740 грн. 75 коп. (а.с.21). Доказів на спростування наведеного розрахунку боргу відповідачкою не надано суду.
За викладених обставин рішення суду про відмову в позові ухвалене без врахування фактичних обставин у справі, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
При визначенні розміру заборгованості по оплаті наданих послуг теплопостачання, підлягаючого стягненню з відповідачки, колегія суддів виходить з наступного.
Представник позивача в судовому засіданні, підтвердив, що період за який утворилась заборгованість по оплаті послуг теплопостачання в судовому засіданні під час розгляду справи не з'ясовувався.
Таким чином, відповідачка, зважаючи на її вік (84 роки), дійсно не розуміла, що сума боргу визначена з урахуванням нарахованих до оплати сум поза межами строку позовної давності. У зв'язку з чим і була позбавлена можливості заявити про застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності до правовідносин які склалися між сторонами поза межами такого строку, а заявила про це тільки в засіданні апеляційної інстанції.
Представник позивача не заперечив, що сума боргу відповідачки перед позивачем по оплаті наданих послуг теплопостачання визначена поза межами строку позовної давності, не ставив питання про поновлення такого строку, як і не навів поважності причин його пропуску.
В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно відмітки Івано-Франківського міського суду на позовній заяві (а.с.2) позивач звернувся в суд з наведеним позовом 09.07.2010 року.
За даними розрахунку боргу відповідачки перед позивачем станом на 01.07.2007 року її борг по оплаті наданих послуг теплопостачання та гарячого водопостачання становив 469 грн. 38 коп. (а.с.3).
У відповідності до ч.2 ст.267 ЦК України позовна давніть застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З огляду на викладене, та з урахуванням клопотання відповідачки про застосування наслідку пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах строку позовної давності за період з 01.07.2007 року по 30.03.2011 року. Згідно розрахунку боргу за теплоенергію (а. с. 3, 21) заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 2271 грн. 37 коп. (2740 грн. 75 коп. - 469 грн. 38 коп.), які й підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_3
Тому рішення суду про відмову в задоволенні позову слід скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення вимог ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та стягнення в їх користь з ОСОБА_3 2271 грн. 37 коп. заборгованості по оплаті послуг теплопостачання та в дохід державного бюджету 214 грн. 60 коп. В решті позовних вимог відмовити.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 11, 257, 267 ч.2, 509 ЦК України, керуючись ст.ст. 307; 309; 314- 316; 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2012 року скасувати та постановити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1 в користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 2271 грн. 37 коп. заборгованості по оплаті послуг теплопостачання за період з 01.07.2007 року по 01.04.2011 року та в дохід державного бюджету 214 грн. 60 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Горейко М.Д.
Судді: Перегінець Л.В.
Бойчук І.В.