АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2618/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2618/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Гальченко О.О. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою СГІРФО Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 6 червня 2012 року

по справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту свого постійного проживання на території України, посилаючись на те, що, народившись на території Латвійської Радянської Соціалістичної Республіки (наразі -Латвійська республіка), з 1980 року проживає на території Полтавської області.

Зазначає, що з грудня 1980 року по червень 1984 року перебував у шлюбі із ОСОБА_3, яка проживає в с. Рокита, Великобагачанського району, Полтавської області, від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_4, а з 1985 по 1992 року проживав однією сім'є без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 АДРЕСА_1, за час спільного проживання народився син ОСОБА_6

Також вказує, що з 24 квітня 1984 року по 1 грудня 1986 року працював в загоні технічної служби воєнізованої охорони м. Полтави.

У даний час проживає на території АДРЕСА_3.

Паспорт громадянина України отримати не має можливості, оскільки втратив колишній паспорт громадянина СРСР, тому без реєструючих документів позбавлений повної цивільної дієздатності.

Просив встановити факт постійного проживання на території України в с. Верхоли, Полтавського району, Полтавської області з 24 серпня 1991 року по теперішній час.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 6 червня 2012 року заяву задоволено.

Встановлено факт постійного проживання на законних підставах на території України ОСОБА_2, а саме: з 24 серпня 1991 року по 1 січня 1992 року в АДРЕСА_1 та з 1 січня 1992 року по 6 червня 2012 року в АДРЕСА_3.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено СГІРФО Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 проживає без державної реєстрації по АДРЕСА_3 (а.с. 23).

У матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у яких вони стверджують, що заявник проживає за зазначеною адресою з 2001 року по теперішній час (а.с. 9, 11, 13).

Задовольняючи заяву про встановлення факту постійного проживання, суд першої інстанції виходив з того, що заявник довів факт свого постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду, вважає їх невірними з наступних підстав.

У силу положень Закону України «Про громадянство України», Указу Президента України від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», рішенням суду може підтверджуватися фактом проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Заявник просив встановити факт свого постійного проживання на території України у с. Верхоли, Полтавського району, Полтавської області з 24 серпня 1991 року, який йому необхідний для отримання паспорта громадянина України, у матеріалах справи відсутні будь-які заяви про уточнення чи зміну заявлених вимог.

Встановивши факт постійного проживання ОСОБА_2 з 24 серпня 1991 року по 1 січня 1992 року в АДРЕСА_1, суд першої інстанції не урахував, що вимоги про встановлення факту проживання за цією адресою ОСОБА_2 не заявлялись, тобто в порушення принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України), суд вийшов за межі заявлених вимог, що є недопустимим.

Слід зазначити, що місцевий суд належним чином не перевірив факт проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, зробивши такий висновок лише на підставі заяви ОСОБА_10, яка зазначала, що з 1985 року по 1992 року проживала з ОСОБА_2 у громадянському шлюбі.

На підставі свідчень ОСОБА_11, який давав свої пояснення у судовому засіданні в якості свідка, суд першої інстанції вважав доведеним факт проживання ОСОБА_2 в с. Верхолах з 1992 року, при цьому не звернув уваги на пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в наданих суду заявах стверджували про проживання ОСОБА_2 за вказаною ним адресою лише з 2001 року.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявником на підставі належних та допустимих доказів не доведено фактів, які він просить встановити, що є його обов'язком відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки суперечливі між собою пояснення третіх осіб, за відсутності інших доказів, не даються підстав для встановлення факту постійного проживання особи.

Невірним є також зазначення у резолютивній частині рішення про встановлення судом факту постійного проживання заявника на законних підставах, оскільки питання щодо встановлення факту законності перебування особи на території України до компетенції суду не належить та вирішується іншими компетентними органами.

Ураховуючи помилкове тлумачення та невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову заявнику у встановленні факту його постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року за недоведеністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. п. 2, 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу СГІРФО Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 6 червня 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України відмовити за недоведеністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді :

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль