АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/3034/2012 Номер провадження 22-ц/1690/3034/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Любицький В.О. Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С., при секретарі: Цюрі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Оболонь Семенівського району Полтавської області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Очеретувате Семенівського району Полтавської області земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку розміром 0,63 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 земельну розміром 0,25 га на протязі одного місяця з дня набрання чинності даного рішення суду, а земельну ділянку розміром 0,63 га після закінчення сільськогосподарських робіт по збору урожаю сільськогосподарських культур, але не пізніше 01 листопада 2012 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення таким, що базується на невідповідності висновків суду обставинам справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права. Прохала змінити рішення районного суду в частині задоволення вимог позивачки про витребування земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, ухваливши нове, яким в задоволені зазначених позовних вимог відмовити в повному обсязі. В іншій частині рішення суду відповідачкою не оскаржувалось.
Не погодившись з вказаним рішенням позивачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Вважає також рішення суду таким, що базується на невідповідності висновків суду обставинам справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права. Прохала скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволені вимог про витребування у відповідачки жилого будинку з господарськими будівлями, ухваливши в цій частині нове, яким задовольнити їх в повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Судове засідання проводилося у відсутність апелянтів, які будучи належним чином і завчасно повідомленими про дату та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилися про причини неявки не повідомили.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 20.11.2007 року досягли попередні домовленості щодо купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями в с. Очеретувате Семенівського району Полтавської області, належного останній. На підтвердження вказаних домовленостей, позивачка передала доньці ОСОБА_4 ОСОБА_3 кошти в сумі 8000 грн. в рахунок оплати вартості нерухомого майна, а відповідач передала ОСОБА_2 написану власноручно розписку, якою підтверджувався факт отримання нею коштів в сумі 8000 грн. за належний її матері житловий будинок з господарськими будівлями. В подальшому сторони, так і не досягли згоди щодо купівлі-продажу зазначеного будинку. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла. Ще за життя ОСОБА_4 16.03.2001 року було складено заповіт, відповідно до якого остання все майно заповідала позивачці. Після смерті матері позивачкою 12.04.2011 року подано до Семенівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 У січні 2012 року позивачкою оформлено спадщину на частину спадкового майна, а саме земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 22 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, кошти в розмірі 8000 грн., сплачених останньою в рахунок придбання будинку.
При винесені рішення, місцевий суд, в цілому надавши належну оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам, правильно виходив з того, що оскільки між відповідачкою та матір'ю позивачки, договір купівлі-продажу домоволодіння в с. Очеретувате Семенівського району Полтавської області, укладений не був ОСОБА_2 набула вказане нерухоме майном без належної правової підстави, а тому воно підлягає поверненню. При цьому судом зважаючи на те, що позивачкою право власності на частину спадщину, а саме жилий будинок з господарськими будівлями, не оформлено і відповідно не набуто, зроблено висновок, що остання не має право вимоги щодо зазначено нерухомого майна, а тому в їх задоволені необхідно відмовити.
Колегія суддів погоджується в цілому з позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції, правильно зазначено, що оскільки між сторонами договір купівлі-продажу житлового будинку не укладався, отриманні відповідачем жилий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки є такими, що набуті та зберігаються останньою без достатніх правових підстав, а тому підлягають поверненню позивачці.
Виходячи з наведеного, обставин, якими обґрунтовувались вимоги, права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах мають визначатись відповідно до глави 83 розділу ІІІ книги п'ятої ЦПК України, і такі норми були застосовані судом першої інстанції правильно.
Разом з тим, колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, вважає висновок місцевого суду, про наявність підстав для відмови останній у задоволені вимог про витребування у відповідачки жилого будинку з господарськими будівлями, виходячи з наступного.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Зміст положень зазначених норм закону та значний обсяг правовідносин на які вони поширюються, вказує на те, що потерпілою особою, яка має право вимоги про повернення безпідставно набутого майна, є не лише власник майна, а і інші особи права, яких порушуються набувачем майна.
На думку, колегії суддів, позивачка є особою, яка потерпіла від дій відповідачки, оскільки вона є спадкоємцем спірного майна, яке прийняла в спадщину в передбачені законом строки. Будучи спадкоємцем позивачка наділена законом рядом прав, обов'язків по управлінню та охороні спадковим майном, які вона не має змоги виконувати за встановлених обставин. Колегія суддів при цьому враховує і той факт, що відповідачка утримує у себе без відповідних підстав і правовстановлюючі документи на жилий будинок з господарськими будівлями, не даючи змоги позивачці провести вчасно переоформлення права власності на нього.
Враховуючи наведене у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти позивачці у задоволенні зазначених позовних вимог. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх задоволення.
Доводи апелянта, виходячи з висновків суду апеляційної інстанції є безпідставними та підлягають відхиленню.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2012 року в частині відмови у задоволені вимог позивачки про витребування у відповідачки жилого будинку з господарськими будівлями та ухвалення нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 липня 2012 року в частині відмови у задоволені вимог позивачки про витребування у відповідачки жилого будинку з господарськими будівлями -скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог щодо витребування у відповідачки жилого будинку з господарськими будівлями задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Оболонь Семенівського району Полтавської області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Очеретувате Семенівського району Полтавської області жилий будинок з господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : _______________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________ Ю.М. Винниченко _____________ П.С. Абрамов
Копія