АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2455/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2455/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Крикливий В.В. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року
по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, сектору громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області про виселення з гуртожитку,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з позовом, зазначивши, що 22 червня 1999 року адміністрація підприємства спільно з профспілковим комітетом прийняла рішення про надання ОСОБА_2, як своєму працівнику, тимчасового житла у гуртожитку підприємства.
24 червня 1999 року на підставі цього рішення ОСОБА_2 видано ордер №3224 від 24 червня 1999 року, на підставі якого останній разом з дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 вселився до кімнати АДРЕСА_1.
07 лютого 2000 року ОСОБА_2 звільнився за власним бажанням без поважних причин з комбінату, а з 01 січня 2007 року в спірній кімнаті гуртожитку фактично проживають ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_6
На день звернення до суду у зазначеній кімнаті гуртожитку родина ОСОБА_2 не проживає, що підтверджується Актом ЦЕООС від 10 квітня 2009 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач також зазначав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 01 січня 2007 року без поважних причин понад шість місяців не проживають у гуртожитку, крім того станом на 01 березня 2009 року за кімнатою рахується заборгованість по квартплаті та платі за житлово-комунальні послуги у сумі 4 517,23 грн.
Просив виселити з кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення, визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщення, зобов'язати службу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у кімнаті АДРЕСА_1, та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»заборгованість по квартирній платі у сумі 4 517,23 грн.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 березня 2010 року у частині вимог про виселення ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення позов залишено без розгляду.
У ході судового розгляду позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та в остаточному уточненні просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов'язати службу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року позов задоволено, постановлено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, зобов'язано сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Комсомольського МВ УМВС України у Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у кімнаті АДРЕСА_1, постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати по 47,50 грн. з кожного.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 травня 2012 року в резолютивній частині рішення місцевого суду виправлено арифметичну помилку у визначенні розміру судових витрат, вірно зазначивши суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, ОСОБА_3 - по 48,50 грн. з кожного.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідно до рішення адміністрації ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»від 22 червня 1999 року ОСОБА_2, як працівнику підприємства, вирішено надати тимчасово житло у гуртожитку.
На підставі ордера №3224 від 24 червня 1999 року, що видавався ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ОСОБА_2 разом зі своєю родиною у складі дружини ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вселився в кімнату АДРЕСА_1.
07 лютого 2000 року ОСОБА_2, згідно наказу №34 від 07 лютого 2000 року, звільнено з посади електрозварювальника ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»за власним бажанням без поважних причин. (а.с. 16).
З січня 2007 року у кімнаті АДРЕСА_1 відповідачі не проживають, фактично з цього часу у спірній кімнаті гуртожитку проживає ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_7, про що комісійно складено акт від 10 квітня 2009 року (а.с. 19).
Факт непроживання у кімнаті гуртожитку підтвердила і сама ОСОБА_3, яка після розірвання 02 червня 2008 року шлюбу з ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 вибула до іншого місця проживання, комунальних платежів не сплачують.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як особа, якому дана кімната виділялась, звільнився з роботи за власним бажанням, а тому втратив разом з усіма особами, які з ним проживають право на житлове приміщення, яке надавалось йому у зв'язку з роботою, крім того, відповідачі протягом тривалого терміну не проживають у спірній кімнаті гуртожитку та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнали факт такого не проживання.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
Спірна кімната знаходиться у гуртожитку для проживання сімей по АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», не є комунальною чи державною власністю.
Виселення з гуртожитків проводиться за правилами ст. 132 ЖК України, частиною 2 якої передбачено, що працівників підприємств, які поселились в гуртожитку у зв'язку з роботою може бути виселено без надання іншого жилого приміщення, зокрема, у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.
За змістом ст. 124 ЖК України робітники, що припинили трудові відносини з підприємством за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Крім того, в пункті 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03 червня 1986 року № 208, яким встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання, містяться аналогічні роз'яснення про те, що працівники, які припинили роботу особи, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»зазначено, що якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений.
Колегією суддів береться до уваги також та обставина, що звільнення ОСОБА_2 відбулося за власним бажанням без поважних причин більш ніж 12 років тому, що, враховуючи зазначені положення чинного законодавства України, дає безумовне право власнику такого приміщення вимагати виселення такої особи з усіма особами, які з ним проживають, без надання їм іншого жилого приміщення.
Встановивши факт припинення трудових відносин з особою, якій разом з родиною надавалась кімната у зв'язку з роботою на підприємстві та обставину тривалого непроживання у кімнаті гуртожитку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення відповідачів з приміщення, що їм раніше надавалось для проживання.
Оскільки місцевим судом правомірно задоволена позовна вимога про виселення відповідачів, а вимога про зняття цих осіб з реєстраційного обліку має похідний характер та не суперечить законодавству України, тому висновки суду першої інстанції про зобов'язання відповідного державного органу, який здійснює реєстрацію місця проживання, зняти з реєстраційного обліку відповідачів є вірним.
Доводи апеляційної скарги, що місцевим судом передчасно без належних доказів встановлено факт непроживання відповідачів у спірній кімнаті гуртожитку, колегією суддів не беруться до уваги, виходячи з встановлених по справі беззаперечних обставин та норм чинного законодавства України.
Решта доводів апеляційної скарги не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 53,65 грн., який не було сплачено апелянтом при зверненні до апеляційного суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 53,65 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль