Судове рішення #25924156

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 22-ц/1690/1560/2012 Номер провадження 22-ц/1690/1560/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Материнко М.О. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


05 липня 2012 року м. Полтава


Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому зазначали, що 28 липня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладено договір траншу №11.11095/2173, а 29 липня 2008 року -договір траншу №11.11054/2173, відповідно до умов яких останній надавався кредит на суму 14 500 доларів США та 55 250,00 доларів США.

Також між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_3 укладались договори поруки №2173-ДП1 28 липня 2008 року та №2173-ДП2 29 липня 2008 року в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаними вище кредитними договорами.

У зв'язку зі зміною курсу національної валюти відносно долару США, ОСОБА_3 припинила повернення кредиту.

Крім того, зазначають, що відповідач не мав відповідної ліцензії НБУ на видачу кредитів іноземною валютою, тому видача ним кредитних коштів у доларах США не відповідає нормам чинного законодавства України.

Просили визнати вищевказані договори про надання траншу та договори поруки недійсними.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2012 року у позові відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Сторонам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово судом направлялась поштова кореспонденція, повідомлялись про місце та час судового засідання за адресами, що зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі, але працівниками пошти повістки вручені не були та повернуті до суду за закінченням строку зберігання.

У зв'язку з цим, про місце та час розгляду справи останні повідомлялись шляхом публікації в газеті «Зоря Полтавщини»в номері від 28 червня 2012 року об'яви про виклик ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання, тому, за змістом ст. 74 ЦПК України, вважається, що судовий виклик вручений їм належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що на підставі та на умовах рамкової угоди №2173 від 28 липня 2008 року, між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПроКредит Банк»укладено два договори про надання траншу.

Відповідно до умов договору траншу за №11.11095/2173 від 28 липня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_2, останній надавались кредитні кошти на суму 14 500,00 доларів США зі строком повернення кредиту протягом 30 календарних місяців та сплатою 16% річних (а.с. 5).

За умовами договору траншу №11.11054/2173 від 29 липня 2008 року, укладеного між тими сторонами, ОСОБА_2 надані кредитні кошти на суму 55 250,00 доларів США зі строком повернення кредиту протягом 120 календарних місяців та сплатою 14,5% річних (а.с. 6).

У порядку забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеними кредитними договорами між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_3 укладені два договори поруки №2173-ДП1 від 28 липня 2008 року та №2173-ДП2 від 29 липня 2008 року (а.с. 7, 8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи кредитні договори та договори поруки позивачі погоджувались з їх умовами, за вільного волевиявлення, жодних заперечень проти них не мали, разом з тим, умови щодо надання кредитних коштів у іноземній валюті, як і самі договори в цілому, відповідають вимогам чинного на час укладення таких договорів законодавства України.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин, з огляду на зміст ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підстави недійсності правочину, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України.

Місцевим судом достовірно встановлено, що за умовами договорів траншу ОСОБА_2 надавались кошти на загальну суму 69 750,00 доларів США та в забезпечення виконання зобов'язань за якими між банком та ОСОБА_3 укладались два договори поруки.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для визнання зазначених договорів недійсним немає, оскільки позивачі не надала суду належних доказів на підтвердження підстав недійсності цих правочинів, що є їх обов'язком, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що оспорювані договори траншу нею укладались з розрахунку на незмінність курсу долара США до гривні є безпідставними, оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена та, відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно.

Підписуючи спірні договори, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймали умови договорів та погоджувалась з ними, сприймали їх умови як справедливі та повинні були усвідомлювати можливі ризики щодо повернення кредитних коштів та наслідки порушення умов договорів, при цьому позивачі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі.

Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що банк не мав ліцензії НБУ на здійснення кредитування у валюті, тому видача кредиту в доларах США є порушенням чинного законодавства України, також безпідставні з наступних підстав.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

З огляду на зміст п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) мають право на здійснення операцій з валютними цінностями.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена пп. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті, згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, ЗАТ «ПроКредит Банк»(правонаступник -ПАТ «ПроКредит Банк») на підставі банківської ліцензії №195, виданої Національним банком України від 13 жовтня 2003 року та дозволу №195-1 від 13 жовтня 2003 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у відповідності до затвердженого у додатку до зазначеного дозволу переліку операцій, мав право на здійснення валютних операцій (а.с. 40-42).

Доводи апеляційної скарги не містять у собі обґрунтувань та нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 53,65 грн., який не було сплачено апелянтом при зверненні до апеляційного суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 53,65 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація