АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2723/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2723/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Науменко Н.Д. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Лобова О.А.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кобеляцької центральної районної лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави, прокуратури Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3

на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року та додаткове рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 14 червня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Кобеляцької центральної районної лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Державне казначейство України, про відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяної внаслідок неякісного лікування,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому зазначали, що 24 серпня 2003 року близько 16:30 год. ОСОБА_3, 1994 року народження, при падінні травмував руку та був доставлений до Кобеляцької ЦРЛ, де його оглянули лікар-травматолог ОСОБА_6 та лікар ОСОБА_7

Поставивши діагноз: закритий звих голівки променевої кістки, перелом верхньої третини ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, лікарями Кобеляцької ЦРЛ проведено вправлення травмованої руки ОСОБА_3, накладена гіпсова пов'язка, після чого батькам ОСОБА_3 повідомлено, що вправлення пройшло успішно, що вони можуть забрати сина додому та що на консультацію до лікарні необхідно з'явитись через два дні.

26 серпня 2003 року лікар ОСОБА_6, оглянувши ОСОБА_3, направив батьків з сином для консультації до Головного дитячого лікаря ортопеда-травматолога Полтавської області ОСОБА_16

Після консультації у лікаря ОСОБА_17 та низки медичних установ позивачам стало відомо, що внаслідок незабезпечення лікарями Кобеляцького ЦРЛ динамічного нагляду за ОСОБА_3, внаслідок відмови у госпіталізації, після набряку травмованої руки під гіпсовою пов'язкою були знищені м'язи та нерви.

Вважають, що внаслідок неналежного виконання службових обов'язків лікарями Кобеляцької ЦРЛ, їх син став інвалідом, під час виправлення були пошкоджені променевий та серединний нерви, затиснуті м'язи та артерія, невірно накладена гіпсова пов'язка, відмовлено у госпіталізації, невірною була і обрана тактика лікування.

Зазначають, що пізніше ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вдались до службового підроблення медичної документації: «Картки стаціонарного хворого», «Вкладення до амбулаторної картки», «Журналу відмовлень в госпіталізації», в які внесли дані, що не відповідають дійсності.

Зокрема, була заведена «Картка стаціонарного хворого №4143», в якій є запис, що «батько забрав дитину додому», аналогічний запис міститься також у амбулаторній картці, у «Журналі приймального відділення»зроблений запис, що «батько відмовився у госпіталізації», а в «Журналі приймального відділення»- «самовільно пішли додому».

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що лікарі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою помсти скалічили його сина, оскільки він, як депутат районної ради, протягом 2003 року звертався до правоохоронних органів про факти зловживання при зборі благодійних коштів в Кобеляцькій лікарні.

Вказує на порушення лікарями Кобеляцької лікарні «Основ законодавства про охорону здоров'я України», оскільки при відмові від лікування мав складатись відповідний акт про таку відмову, що лікарями не було зроблено.

Позивачі не підписували жоден з зазначених документів, батьків не повідомляли про хід лікування.

Вважають, що лікарем ОСОБА_6 незаконно заведений вкладиш в амбулаторну картку ОСОБА_3 та внесені неправдиві відомості про нібито відмову від лікування сина, а пізніше при направленні до Полтавської міської дитячої лікарні не надано виписку з «Картки стаціонарного хворого №4143», чим останній приховав від батьків неправдиву інформацію, яку пізніше вніс в «Картку стаціонарного хворого», що саме по його вині у травмованій руці ОСОБА_3 стались незворотні патологічні зміни.

Наголошують, що головний лікар Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_5, ставлячи свій підпис в «Журналі відмов у госпіталізації»знав, що ОСОБА_3 позбавлений медичного нагляду, що може привести до тяжких наслідків, проте ніяких мір щодо повернення дитини в лікарню не прийняв, чим порушив правила професійної етики, клятву лікаря, оскільки дитина була залишена у небезпечному для життя стані.

Свої вимоги до ОСОБА_7 обґрунтовували тим, що остання, будучи знайомою з ОСОБА_2 особисто та проживаючи на сусідній вулиці, знала про те, що ОСОБА_3 відпустили додому з лікарні та, усвідомлюючи, що в травмованій руці вже через годину могли настати патологічні зміни, як черговий лікар не прийняла ніяких мір для того, щоб забезпечити динамічне спостереження за дитиною, не надала роз'яснень батькам щодо можливих патологій та їх наслідків, щоб запобігти каліцтву дитини.

Зазначають, що черговий лікар ОСОБА_7 повинна була довести до відома заступника головного лікаря по лікувальній частині ОСОБА_9 про те, що батьки забрали дитину додому, а ОСОБА_9 в свою чергу, повинна була прийняти міри по госпіталізації ОСОБА_3 до Полтавської обласної дитячої лікарні.

У зв'язку з незабезпеченням динамічного спостереження, відмову у госпіталізації, несвоєчасне направлення в обласну дитячу лікарню, виготовлення неякісного контрольного рентгензнімку лікарями Кобеляцької ЦРЛ, позивачі змушені постійно з 26 березня 2003 року проводити лікування сина, який став інвалідом, відвідувати медичні заклади м. Полтави та Києва, витрачати гроші на придбання ліків, продуктів харчування та квитків на проїзд.

Вважають, що зазначеними діями лікарів Кобеляцької ЦРЛ їх сину та їм особисто завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що ОСОБА_3 не може навчатись, відвідувати нарівні з іншими дітьми школу, опановувати матеріал, з 26 березня 2003 року може використовувати лише праву руку, що також вплинуло на фізичний розвиток дитини, викликало зміну його характеру та поведінки, обмежило їхнього сина у виборі майбутньої професії.

Страждання батька ОСОБА_3 полягають у болі від перенесених сином операцій та станом його здоров'я, у зв'язку з чим він вимушений змінити спосіб свого життя, постійно перебувати у тривозі за сина, змінились відносини з друзями та рідними, був змушений припинити зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки всі кошти використав на лікування сина.

Мати ОСОБА_3 вимушена жити в страхові та переживанні за життя та долю дитини, оскільки син обмежений фізично, не може сам одягатись, щодня спостерігає його сльози, муки та страждання, травмована рука перестала рости, коротша від здорової та значно менша, м'язи руки знищені, її син потребує численних операцій.

Завдану ОСОБА_2 та ОСОБА_4 лікарями Кобеляцької ЦРЛ моральну шкоду оцінюють по п'ять мільйонів гривень кожному, а завдану моральну шкоду їх синові ОСОБА_3 оцінюють в два мільярди п'ятсот мільйонів гривень, матеріальна шкода, пов'язана з витратами ОСОБА_2 на лікування сина становить 3 127,00 грн.

Просили визнати факти неналежного виконання покладених на посадових осіб та лікарів Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 професійних та службових обов'язків, в результаті чого ОСОБА_3 став інвалідом, стягнути з Кобеляцької ЦРЛ зазначені суми моральної та матеріальної шкоди.

Протягом судового розгляду неодноразово уточнювали, змінювали, доповнювали свої позовні вимоги, до участі у справі за клопотанням позивачів залучались інші співвідповідачі, пред'являлись нові вимоги.

У кінцевому варіанті позовних вимог просили:

- визнати протиправними дії лікаря ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що виражались у медичному втручанні без дозволу та без згоди законних представників при наданні первинної медичної допомоги ОСОБА_3;

- визнати факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків лікарем ОСОБА_6 при наданні медичної допомоги, а саме: невправлення переломо-вивиху травмованої руки, неправильно накладення гіпсової пов'язки, не направлення травмованої дитини 24 серпня 2003 року до лікувального закладу вищої акредитації, незабезпечення протягом періоду з 24 серпня 2003 року по 26 серпня 2003 року амбулаторного та стаціонарного динамічного нагляду за станом травмованої руки ОСОБА_3;

- визнати факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків завідуючим хірургічним відділенням, черговим лікарем ОСОБА_7, яка не забезпечила направлення ОСОБА_3 до лікувальних закладів вищої акредитації, не забезпечила стаціонарне лікування та динамічний нагляд на дому з 24 серпня 2003 року по 26 серпня 2003 року;

- визнати факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків головним лікарем ОСОБА_5 та виконуючого обов'язки заступника головного лікаря по лікувальній частині Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_8, що виражалось у незабезпеченні стаціонарного лікування та динамічного нагляду за травмованою рукою ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії лікаря ОСОБА_6 щодо надання вказівок медсестрі приймального відділення Москаленко завести «Картку стаціонарного хворого №4143», внести записи до «Журналу обліку хворих стаціонару», визнати недійсними внесені до них записи, що стосуються ОСОБА_3, щодо заведення вкладишу в медичну картку ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії лікаря ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо підпису ними записів у «Журналі обліку хворих стаціонару», а ОСОБА_5 також підпису «Журналу відмовлень в госпіталізації»щодо самовільного залишення лікарні ОСОБА_3 та його батьками;

- визнати факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків лікарем ОСОБА_6 26 серпня 2003 року, що виражались в не введенні їх сину обезболюючих препаратів, не зміни гіпсової пов'язки та ненаданні транспорту для транспортування в обласну дитячу лікарню;

- визнати, що рентгенлаборантом ОСОБА_19 був неякісно виготовлений контрольний рентген-знімок травмованої руки ОСОБА_3;

- визнати, що лікарем ОСОБА_6 не приймалось рішення про госпіталізацію ОСОБА_3 в Кобеляцьку ЦРЛ;

- визнати факт неналежного виконання своїх професійних обов'язків лікарями Полтавської обласної дитячої лікарні під час надання медико-лікувальної допомоги ОСОБА_3 з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, лікарями Полтавської міської дитячої клінічної лікарні при наданні медичної допомоги (амбулаторного лікування) ОСОБА_3 з 10 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року;

- визнати неправомірними дії ОСОБА_14, яка неналежним чином оформила «Картку стаціонарного хворого», не внесла записів, що з 10 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року ОСОБА_3 знаходився на амбулаторному лікуванні в дитячому відділенні Кобеляцької ЦРЛ;

- стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 10 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням з 10 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану їй неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 10 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської обласної дитячої лікарні на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської обласної дитячої лікарні на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської обласної дитячої лікарні на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану їй неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської міської дитячої лікарні на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 26 серпня 2003 року по 3 вересня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської міської дитячої лікарні на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану йому неякісним лікуванням з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Полтавської міської дитячої лікарні на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану їй неякісним лікуванням сина ОСОБА_3 з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року та з 1 жовтня 2003 року по 10 жовтня 2003 року, у сумі 1 млрд. грн.;

- стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_2 завдану йому ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_21 моральну шкоду на суму 150 000,00 грн.

Крім того, просили стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано недостатньою і неякісною медичну допомогу, надану ОСОБА_3 лікарями Кобеляцької центральної районної лікарні, Полтавської міської дитячої лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні в період лікування з 24 серпня 2003 року по 10 жовтня 2003 року.

Постановлено стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_2 витрати на лікування сина в сумі 2 582,43 грн. і витрати за проведення експертних досліджень в сумі 2 481,59 грн.

Постановлено стягнути з Кобеляцької ЦРЛ на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі по 10 000,00 грн. кожному.

Постановлено стягнути з Полтавської міської дитячої клінічної лікарні на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн. моральної шкоди і на користь ОСОБА_2 витрати на лікування сина у сумі 847,00 грн.

Постановлено стягнути з Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні на користь ОСОБА_3 20 000,00 грн. моральної шкоди і на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 847,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 14 червня 2012 року постановлено стягнути з Полтавської міської дитячої клінічної лікарні на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4 по 2 000,00 грн. моральної шкоди кожному, і на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1 103,12 грн.

Постановлено стягнути з Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_4 по 3 000,00 грн. моральної шкоди кожному, і на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1 103,12 грн.

Постановлено стягнути з Кобеляцької центральної лікарні Полтавської області, Полтавської міської дитячої клінічної лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні на користь держави судовий збір у сумах 725,82 грн., 148,47 грн., 286,47 грн. відповідно

В апеляційному порядку зазначене рішення та додаткове рішення місцевого суду оскаржили Кобеляцька центральна районна лікарня, Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня, дитяча міська клінічна лікарня м. Полтави, прокуратура Козельщинського району Полтавської області та ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3

У апеляційній скарзі прокуратура Козельщинського району Полтавської області посилаючись на неправильність висновків місцевого суду при вірно встановлених обставинах по справі, та недоведеності пред'явлених вимог щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Кобеляцька ЦРЛ у апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають реальним обставинам справи, тому з цих підстав просить скасувати рішення та додаткове рішення місцевого суду, та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня не погоджується з рішенням та додатковим рішенням місцевого суду з підстав неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, тому в апеляційній скарзі просить рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

У апеляційній скарзі дитяча міська клінічна лікарня м. Полтави, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що ухвалені рішення є незаконними, вважає, що судом неправомірно відмовлено у задоволенні частини позовних вимог, а визначений розмір моральної шкоди позивачів значно занижений та не відповідає обставинам справи, просить рішення та додаткове рішення місцевого суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі та стягнути 12 000,00 грн. судових витрат.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарги слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що 24 серпня 2003 року ОСОБА_3, 1994 року народження, доставлений до Кобеляцької ЦРЛ з діагнозом закритий звих голівки променевої кістки, перелом передпліччя зі змішенням (переломо-звих Монтеджа), лікарем ОСОБА_6 цього дня виконано репозицію злому ліктьової кістки і звиху, накладена лонгета.

26 серпня 2003 року батьки ОСОБА_3 звернулись до Кобеляцької ЦРЛ зі скаргами на набряк пальців та відсутність рухів травмованої руки у сина, були направлені до ортопедо-травматологічного відділення Полтавської міської дитячої лікарні, де їх сина лікували з 26 серпня 2003 року по 3 вересня 2003 року з діагнозом запалення лівого передпліччя та області лівого суглобу, вправлений вивих лівої променевої кістки, перелом верхньої третини ліктьової кістки зі зміщенням передпліччя та кисті.

Після поставлення консиліумом лікарів Полтавської міської дитячої лікарні діагнозу: закритий вивих голівки променевої кістки, осколковий перелом верхньої третини ліктьової кістки лівого передпліччя, ішемічна дистальна полінейропатія лівої ліктьової кінцівки, 2 вересня 2003 року ОСОБА_3 переведено на лікування до Полтавської обласної клінічної дитячої лікарні, де він лікувався з 3 вересня 2003 року та виписаний 9 вересня 2003 року з діагнозом: ішемічна полінейропатія променевого серединного та часткове відновлення ліктьових нервів лівої руки посттравматичного ґенезу.

З 9 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року ОСОБА_3 перебував на амбулаторному лікуванні в Кобеляцькій ЦРЛ, після чого з 29 вересня 2003 року по 10 жовтня 2003 року він проходив лікування у Полтавській обласній клінічній дитячій лікарні.

Відповідно до наданого на підставі ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 9 серпня 2011 року висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз №520-КЭ/2011г./пп, причиною невідворотних змін в нервах та м'язах лівої руки ОСОБА_3 стала тривала кровотеча та наростаючий набряк в пошкодженій лівій верхній кінцівці, яка знаходилась у іммобілізуючій гіпсовій лонгеті у період з 24 по 26 серпня 2003 року, при цьому, безпосередньою причиною цих ускладнень стала сукупність факторів - характер і тяжкість травми лівого передпліччя, несприятливі умови, при яких не було забезпечено медичний динамічний нагляд дитини з 24 по 26 серпня 2003 року та несвоєчасне повторне надання медичної допомоги.

Судовим експертом також установлено, що при надходженні до Кобеляцької ЦРЛ травма ОСОБА_3 не була ускладнена, а обрана 24 серпня 2003 року лікарями тактика лікування є правильною та відповідає вимогам «Тимчасових стандартів обсягів в діагностичних досліджень лікувальних закладів та критеріїв якості лікування дітей», затверджених МОЗ України 27 липня 1998 року №226.

Проведені рентгенівські знімки від 2 вересня 2003 року та від 24 вересня 2003 року є неякісними та неінформативними щодо характеру травми і результатах вправлення перелому.

Лікарі Кобеляцької ЦРЛ завідувач ОСОБА_6, головний лікар ОСОБА_5, заступник головного лікаря ОСОБА_22 та завідувач хірургічного відділення ОСОБА_7, у порушення вимог «Тимчасових стандартів обсягів в діагностичних досліджень лікувальних закладів та критеріїв якості лікування дітей», за діагностованого перелому передпліччя зі змішенням (переломо-звих Монтеджа), який у клінічному відношенні є тяжким, не направили ОСОБА_3 до медичних установ 3-4 рівня акредитації.

Поставлений лікарями Полтавської міської дитячої лікарні у ході проходження ОСОБА_3 лікування з 26 серпня 2003 року по 3 вересня 2003 року діагноз ішемічна полінейропатія лівої руки за результатами службового розслідування визнано неповним, тоді як за час знаходження у Полтавській обласній дитячій лікарні з 3 вересня 2003 року по 9 вересня 2003 року лікарями констатовано, що м'язи пальців та кисті лівої руки ОСОБА_3 знищені.

Крім того, в порушення цих же тимчасових стандартів, за направленням Полтавської обласної дитячої лікарні у період з 9 вересня 2003 року по 29 вересня 2003 року, лікарями Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15 проводилось лікування ОСОБА_3, тоді як дитина мала проходити обстеження та лікування в лікувальному закладі 3-4 рівня акредитації.

Виявлені недоліки в організації медичної допомоги ОСОБА_3, що полягають у незабезпеченні стаціонарного лікування та динамічного нагляду дитини на дому з 25 серпня 2003 року по 26 серпня 2003 року знайшли своє підтвердження у наказі №108 від 17 вересня 2003 року, виданого адміністрацією Кобеляцької ЦРЛ.

Місцевим судом також встановлено, що відмова батьків від госпіталізації дитини не оформлена актом, від них не відібрано розписку про небажання розміщати дитину в стаціонарі лікувального закладу, відсутні підписи в історії хвороб, а зроблені записи про самовільне залишення лікарні спростовується висновком судової графологічної експертизи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням незворотних змін у травмованій руці, що потягли тяжкі наслідки -інвалідність дитини.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) заподіювача такої шкоди та вини останнього в її заподіянні.

При надходженні до Кобеляцької ЦРЛ необхідним було забезпечити динамічний нагляд за хворим в стаціонарі після надання першої медичної допомоги.

24 серпня 2003 року лікарем-травматологом Кобеляцької ЦРЛ ОСОБА_6 не роз'яснено батькам ОСОБА_3 характеру та складності травми, тактики лікування, його наслідків, можливості проведення операції, необхідності направлення на лікування у заклад вищого рівня.

В історії хвороби не містяться відомості, що батьків хворої дитини повідомляли про можливі наслідки у випадку передчасного уходу зі стаціонару Кобеляцької ЦРЛ, про самовільне залишення позивачами лікарні акт не складався.

Лікарями районної, міської та обласної лікарень не проведено належного діагностування стану м'язів та нервів у травмованій руці, вчасно не направлено ОСОБА_3 на лікування до медичного закладу відповідної акредитації.

З урахуванням цього та встановлених вище обставин у справі, колегія суддів вважає, що причинний зв'язок між шкодою у вигляді інвалідності дитини та зазначеними діями лікарів у ході судового розгляду є доведеним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, об'єктом захисту позовного провадження є порушене, невизнане або оспорюване право.

Визнання факту неналежного виконання своїх професійних обов'язків та визнання протиправними дій лікарів в розрізі всіх заявлених позивачами вимог не може бути предметом окремого об'єкту судового захисту, оскільки визнання кожного окремого факту не несе для позивачів правових наслідків, з яким закон пов'язує захист прав, свобод та інтересів особи, тому встановлення визначених юридичних фактів повинно проводитись у своїй сукупності.

У такому разі, визнання місцевим судом факту недостатності та неякісності наданої відповідачами з 24 серпня 2003 року по 10 жовтня 2003 року ОСОБА_3 медичної допомоги є доцільним, оскільки встановлення цього факту в цілому дає підстави для відшкодування шкоди.

З огляду на зміст ст. ст. 440, 441 ЦК України, у редакції 1963 року зі змінами та доповненнями, шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, при цьому, організація повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну з вини її працівника під час виконання ним свої трудових (службових обов'язків).

Статтею 440-1 ЦК України, у редакції 1963 року зі змінами та доповненнями, визначено, що моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що така шкода заподіяна не з її вини.

Аналогічні положення містяться у чинній редакції ЦК України від 01 січня 2004 року.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України (чинна редакція) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ст. ст. 1166, 1167 ЦК України (чинна редакція) майнова та моральна шкода, завдана особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України (чинна редакція) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов'язків).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами і доповненнями, дано визначення моральної шкоди як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, що полягають, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Вирішуючи справу у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, місцевим судом дано належну оцінку заподіяної позивачам шкоди, ураховані обставини заподіяння такої шкоди, правильно визначено суб'єкти відповідальності та вірно проведено розмежування відповідальності кожного з них.

Доводи апеляційних скарг Кобеляцької центральної районної лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави, прокуратури Козельщинського району Полтавської області щодо незаконності рішення та додаткового рішення місцевого суду суттєвими не являються, не спростовують висновків місцевого суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування обставин справи чи їх недоведеності.

Твердження апелянта ОСОБА_2, що місцевим судом значно занижений розмір моральної шкоди, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки при вирішенні такого питання як відшкодування моральної шкоди, яка не має матеріального виразу, судом першої інстанції всебічно та об'єктивно досліджені наявні у справі докази, ураховано, що основні незворотні патологічні процеси в травмованій лівій верхній кінцівці у ОСОБА_3 розвинулись у перші 2-24 години після отримання травми.

Оскільки хворий покинув лікарню через годину після надходження, тому протягом двох діб був відсутній динамічний медичний нагляд та можливість своєчасного надання медичної допомоги, при цьому, якби батьки дитини протягом цих двох діб находження ОСОБА_3 поза стаціонаром, повторно звернулись за медичною допомогою по причині наростаючого набряку м'яких тканин в травмованій руці, то незворотних наслідків, що відбулись у верхній лівій кінцівці, можна було уникнути.

ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним 12 000,00 грн. судових витрат, що є його обов'язком, з огляду на зміст ст. ст. 10, 60 ЦПК України, тому відмова у задоволенні цієї вимоги за недоведеністю є обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кобеляцької центральної районної лікарні, Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави, прокуратури Козельщинського району Полтавської області, ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 5 червня 2012 року та додаткове рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 14 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль