АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2699/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2699/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Кіндяк І.С. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, відшкодування за затримку виплати заробітної плати, витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що відповідно до укладеного з ФОП ОСОБА_2 трудового договору від 23 грудня 2010 року, зареєстрованого цього ж дня Полтавським РЦЗ за №16191000436, зобов'язувалась, зокрема, виконувати роботу продавця в магазині відповідача, а ФОП ОСОБА_2 приймав на себе обов'язок сплачувати їй заробітну плату у розмірі 922,00 грн., але не менше мінімальної заробітної плати по країні.
15 червня 2011 року даний трудовий договір розірвано, проте цього дня з позивачем не було проведено розрахунку, а саме: не виплачено заробітну плату за травень 2011 року та 15 днів червня 2011 року, та не виплачено компенсацію за 12 днів невикористаної відпустки.
Крім того, зазначає, що за вимогою працедавця вона під погрозою звільнення вимушена була працювати понаднормово, без вихідних та відпусток, здійснювала необумовлену трудовим договором роботу по прибиранню магазину.
Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до територіальної держаної інспекції праці у Полтавській області, за результатами перевірки якої ОСОБА_3 повідомлено про порушення ФОП ОСОБА_2 норм трудового законодавства.
Оскільки заробітна плата так і не була виплачена, вважає, що відповідач повинен сплатити також середньомісячну заробітну плату за три місяці, що передували зверненню до суду.
Вказує, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка виражається в сильному душевному хвилюванні, що негативно вплинуло на стан здоров'я і самопочуття та стало підставою для її звернення до лікаря.
Просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсацію за дні невикористаної відпустки у сумі 1 920,00 грн., середній місячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати за 3 місяці в сумі 2 880,00 грн., моральну шкоду у сумі 2 000,00 грн. та витрати на правову допомогу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 920,00 грн. заборгованості по заробітній платі, 395,00 грн. компенсації за невикористану відпустку, 2 880,00 грн. за затримку заробітної плати та 500,00 грн. моральної шкоди, в інших позовних вимогах відмовлено.
Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 188,20 грн.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржила ФОП ОСОБА_2, у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід частково задовольнити.
За змістом ч. ч. 1, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що ОСОБА_3 на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_2 трудового договору від 23 грудня 2010 року прийнята на роботу продавцем (а.с. 7).
У відповідності до запису у трудовій книжці, 15 червня 2011 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за згодою сторін на підставі ст. 36 п. 1 КЗпП України, дана обставина не заперечується жодною зі сторін (а.с. 6).
У ході перевірки дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_2, проведеною територіальною держаною інспекцією праці у Полтавській області, встановлено, що згідно «Розрахунково-платіжних відомостей»ОСОБА_3 за травень та червень 2011 року нарахована заробітна плата, про виплату якої немає відомостей, як і відсутні відомості щодо виплати при звільненні компенсації за 12 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки у сумі 395,28 грн. (а.с. 8-11).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з вини відповідача не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, тому зазначені виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку підлягають стягненню на користь позивача.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Спір про розмір належних ОСОБА_3 сум відсутній, разом з тим відповідач наголошує, що заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивачу виплачена вчасно.
Таким чином, установивши під час розгляду справи, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, місцевий суд на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України правомірно стягнув на користь працівника невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за 3 місяці затримки розрахунку, відповідно до заявлених позивачем вимог.
Проте, колегія суддів не погоджується з визначеним місцевим судом розміром невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку у виплаті заробітної плати, оскільки такі висновки суду зроблені за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи вимоги щодо невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції ухвалив стягнути в рахунок цієї виплати 1 920,00 грн., разом з тим не обґрунтував стягнення саме цієї суми.
Як убачається з матеріалів справи, що за травень та червень 2011 року позивачу нарахована заробітна плата у сумі 960,00 грн. та 460,00 грн. відповідно.
Оскільки відповідачем не доведено виплату цих сум, заборгованість по виплаті заробітної плати складає 1 420,00 грн.
За останні 2 відпрацьовані місяці середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становить 49,23 грн. (а.с. 28).
Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення середнього заробітку за 3 місяці затримки у виплаті заробітної плати, при цьому, невірно вирахувано заявлену суму шляхом простого множення середньомісячної заробітної плати на три місяці.
Разом з тим, при вирішенні цієї позовної вимоги необхідно виходити з положень абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, яким визначено, що середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно із п. 5 цього ж Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
З огляду на зміст пункту 8 даного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
З урахуванням цього, беручи до уваги, що за період з 16 червня 2011 року по 16 вересня 2011 року включно було 65 робочих днів, на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 3 199,95 грн. середнього заробітку.
Решта позовних вимог щодо стягнення компенсації за 12 календарних днів невикористаної відпустки та заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди знайшли своє вірне вирішення місцевим судом.
Твердження апелянта, що місцевим судом не встановлено факту фактичної невиплати нарахованих при звільненні платежів є безпідставними, оскільки за відсутності платіжних відомостей щодо виплати вказаних сум позивачу, ОСОБА_2 не надає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що такі виплати мали місце, що є її обов'язком, з огляду на зміст ст. 10, 60 ЦПК України.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині розміру заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку у її виплаті, оскільки ці вимоги місцевим судом вирішені з порушенням норм матеріального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2011 року у частині розміру заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку у її виплаті, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 змінити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 1 420,00 грн., середню заробітну плату за 3 місяці затримки розрахунку у сумі 3 199,95 грн.
У частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль