АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2452/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2452/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Жилка О.М. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 травня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 28 серпня 2009 року передав ОСОБА_3 за усним договором позики 50 000,00 грн., про що останнім написана розписка, та зобов'язувався повернути позику до 28 жовтня 2009 року, проте у зазначений термін боргу не повернув.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути зазначені кошти у добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом не вдалось.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг у розмірі 50 000,00 грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 травня 2012 року в позові відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У матеріалах справи наявна розписка, відповідно до якої ОСОБА_3 має борг перед ОСОБА_2 у сумі 50 000,00 грн. (а.с. 35).

Відповідач не заперечує написання ним цієї розписки, проте зазначає, що борг ним повернуто, на підставі чого надав до суду акт передачі автомобіля, який скріплений його підписом та підписом ОСОБА_4

У даному акті зазначено про передачу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 автомобіля марки Мазда 626, державний номерний знак НОМЕР_1, для виконання будівельних робіт, та повернення ОСОБА_3 в рахунок погашення перед ОСОБА_2 боргу у сумі 50 000,00 грн. (а.с. 36).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав суду будь-яких доказів щодо моменту виникнення такого зобов'язання між сторонами та строку повернення позики відповідачем або визначення моменту пред'явлення вимоги до останнього.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З цього слідує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми і така форма може надаватися договору позики за бажанням сторін.

Відповідач, керуючись вимогами закону, надав позивачеві розписку про позичені гроші, видача і зміст якої ніким не оспорюється, проте у розписці не зазначено ні дати її написання, ні строку повернення позики.

У такому разі, з огляду на зміст ст. 1049 ЦК України, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

Позивач стверджує, що ним протягом двох років неодноразово ставилась перед відповідачем вимога щодо повернення боргу, проте на підтвердження цього жодного належного та допустимого доказу не надав, що є його обов'язком відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_4 до суду строк повернення позичених коштів не настав, тому пред'явлений позов є передчасним.

Доводи апеляційної скарги щодо неповернення йому позики в строк спростовуються встановленими вище обставинами по справі та не беруться колегією суддів до уваги.

Решта доводів апеляційної скарги також не спростовує вірних висновків місцевого суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді :

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль