АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2460/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2460/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Куцин В.М. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_4, про стягнення суми вкладу, відсотків, пені та 3% річних від суми боргу,-
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 26 квітня 2006 року уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»договір на вклад Валютний №20/02-02/25.
На умовах п. 1.1. цього договору нею було передано, а банком прийнято грошові кошти на суму 1000 Євро строком на 6 місяців зі сплатою 25% річних.
Договір неодноразово пролонгувався та з листопада 2006 року по грудень 2008 року позивачем на тих же умовах договору додатково вносились грошові кошти на загальну суму 9900,00 Євро.
Останнім днем вкладу є 26 січня 2009 року, проте грошові кошти цього дня не були повернуті.
19 березня 2009 року позивач зверталась до банку з письмовою заявою про повернення суми вкладу і нарахованих відсотків, на що отримала відмову у такій виплаті.
На момент звернення до суду банк не повернув суму депозитного вкладу та не сплатив відсотки по вкладу за період з 26 грудня 2008 року по 26 січня 2009 року на суму 238,72 Євро.
Крім того, вважає, що після закінчення строку вкладу по 31 травня 2010 року банк мав нараховувати відсотки по вкладу у розмірі облікової ставки Національного банку України на загальну суму 2 313,75 Євро.
Просила стягнути з відповідача на її користь депозитний вклад у сумі 10 900,00 Євро, відсотки - 2 552,47 Євро, пеню -4718,35 Євро, 3% річних від суми боргу - 710,44 Євро та понесені судові витрати.
Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_2 по договору на вклад «Валютний»суму 8 856,00 Євро, що еквівалентно 102 877,59 грн., з яких: депозитний вклад - 7 800,00 Євро, відсотки -1 056,00 Євро та судові витрати у сумі 853,65 грн.
У решті позову відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив як позивач, так і відповідач.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 частково не погоджується із зазначеним рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зазначає, що місцевий суд безпідставно не стягнув суму депозиту - 3 100,00 Євро, відсотки по вкладу - 1 257,75 Євро, пеню з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності - 2 171,75 Євро та 3% річних -2171,75 Євро, просить рішення суду першої інстанції у цій частині скасувати, та ухвалити нове, яким стягнути на її користь зазначені суми, а в решті рішення залишити без змін.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»вважає рішення місцевого суду незаконним, постановленим за неповного з'ясування судом та недоведеності позивачем обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, зазначає, що між сторонами не виникли договірні відносини, оскільки спірний договір не укладався, а обставини позову -є зловживанням посадовою особою банку -ОСОБА_4, своїм службовим становищем, за які банк не може нести відповідальності, крім того, форма договору та прибуткові валютні ордери не відповідають встановленій НБУ формі розрахункових документів для касових операцій з прийняття готівки на вклад, просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що 26 квітня 2006 року між ОСОБА_2 та АППБ «Аваль»укладено договір №20/02-02/25 на вклад «Валютний», строком на 6 місяців зі сплатою 25% річних, для внесення депозитних коштів відкрито рахунок НОМЕР_1 (а.с. 9).
На депозитному договорі за підписом керуючої відділення банку ОСОБА_4 неодноразово робились відмітки про продовження строку дії договору, з останньою пролонгацією до 26 січня 2009 року.
Відповідно до прибуткового валютного ордеру №5 від 26 квітня 2006 року ОСОБА_2 внесла на свій депозитний рахунок грошову суму 1000 Євро (а.с. 9).
У подальшому позивачем згідно із прибутковими валютними ордерами до банку вносились кошти наступним чином.
За рахунок нарахованих відсотків по вкладу, згідно прибуткових валютних ордерів №5 від 8 листопада 2006 року, №4 від 7 травня 2007 року, №3 від 14 листопада 2007 року, №9 від 26 грудня 2008 року на депозитний рахунок внесено грошові кошти на загальну суму 3 100,00 Євро.
Згідно з прибуткового валютного ордеру №5 від 27 червня 2008 року позивачем внесено до банку готівкою 6 800,00 Євро.
Відповідно до протоколу №3б-45 від 14 жовтня 2009 року загальними зборами АППБ «Аваль»прийнято рішення про зміну найменування на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником АППБ «Аваль»зі всіма правами та обов'язками.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує свої зобов'язання за депозитним договором, тому вимоги позивача щодо повернення суми вкладу та нарахованих відсотків є правомірними.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
Статтею 1059 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою правління Національного банку України №516 від 3 грудня 2003 року.
Порядок і вимоги щодо здійснення банками касових операцій у національній та іноземній валютах регулюється Інструкцією про касові операції в банках України, яка затверджена постановою правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року.
Цими нормативно-правовими актами Національного банку України встановлюється порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями операцій з депозитами та касових операцій, і не встановлюють будь-яких обов'язкових правил поведінки для клієнтів банку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не може нести відповідальність за порушення працівниками банку положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та інших внутрішніх банківських нормативних документів.
Окрім того, встановивши, що ОСОБА_4 на час укладення договорів з позивачем, відповідно до посадової інструкції начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", мала право на заміщення будь-якого працівника банку, у тому числі і касира, забезпечувала належний стан організації касової роботи відділення, а також на підставі діючої на той час довіреності, могла підписувати від імені ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" розрахунково-касові документи (прибуткові, видаткові та реєстри) і одержувати майно, місцевий суд обґрунтовано визнав, що при укладенні депозитного договору між сторонами були дотримані передбачені законодавцем зміст та форма договору.
Наданий позивачем договір на вклад «Валютний»№20/02-02/25 та прибуткові валютні ордери, підписані уповноваженою особою банку, відповідають вимогам, які встановлені для вказаних документів та підтверджують отримання банком грошових коштів.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення вкладу на загальну суму 7 800,00 Євро, а не 10 900,00 Євро, як того просила позивач, оскільки з прибуткових валютних ордерів убачається, що позивачем внесено саме 7 800,00 Євро готівкових коштів, а зарахована на рахунок сума 3 100,00 Євро є відсотками по депозиту.
З огляду на зміст п. п. 2.1., 2.4.5. спірного договору, вкладник передає грошові кошти, зокрема, шляхом їх готівкового внеску на свій вкладний рахунок в банку, при цьому нараховані відсотки не додаються до суми вкладу.
Виходячи з цього, стосовно відсотків, що не виплачувались позивачу по депозиту та щодо стягнення яких за цей період позивачем не ставилась вимога, відмова місцевого суду у цій частині позовних вимог є вірною.
Разом з тим, суд першої інстанції, невірно застосувавши положення ст. 258 ЦК України, дійшов помилкового висновку щодо відмови позивачу у стягненні пені за спливом строків позовної давності, оскільки зазначена стаття лише обмежує у межах річного строку проведення стягнення пені, та не встановлює такого обмеження для строку звернення до суду, на яке поширюється правила загальної 3 річної позовної давності.
Крім того, мотиви відмови у стягненні 3% річних від суми вкладу також не відповідають нормам матеріального права, оскільки наявність боргу в іноземній валюті не виключає застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦПК України щодо вимог сплати 3% річних.
Відповідно до п. 4.1 спірного договору у випадку необґрунтованого неповернення банком суми вкладу в строк, визначений п.1.1, банк виплачує пеню у розмірі 0,05 % від неповернутої суми по вкладному рахунку за кожен день затримки виплат.
За таких обставин, на користь позивача за період після закінчення дії договору до моменту звернення позивача до суду підлягає стягненню пеня від суми неповернутого вкладу у розмірі 1 423,50 Євро (виходячи з розрахунку: 7 800,00 Євро (сума вкладу) * 0,05% (розмір пені) * 365 днів = 1 423,50 Євро), що в еквіваленті по курсу НБУ становить 16 536,37 грн., та 3% річних у сумі 508,39 Євро (7 800,00 Євро (сума вкладу) * 3% річних / 365 * 793 днів прострочення = 508,39 Євро), що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 905,81 грн.
Доводи апеляційної скарги банку щодо відсутності між сторонами договірних відносин, неотримання від ОСОБА_2 спірних коштів, невідповідність прибуткових валютних ордерів формі, встановленій Національним банком України та відсутність повноважень у ОСОБА_4, як начальника Миргородського відділення банку, підписувати касові документи та здійснювати касові операції спростовується встановленими по справі обставинами та не беруться колегією суддів до уваги.
З викладених у апеляційній скарзі ОСОБА_2 доводів не убачається підстав для задоволення позовних вимог останньої у повному обсязі.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2012 року у частині позовних вимог, які знайшли своє невірне вирішення, щодо питання стягнення пені та 3% річних, та ухвалення у цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
У зв'язку з ухваленням нового рішення, у відповідності з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, необхідно здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 047,09 грн. судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2012 року скасувати у частині відмови у стягненні пені та 3% річних зі суми вкладу, та змінити у частині судових витрат.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_2 пеню за неповернення вкладу у сумі 1 423,50 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 16 536,37 грн. та 3% річних від суми заборгованості у сумі 508,39 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 5 905,81 грн.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1 047,09 грн.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль