АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2438/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2438/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Маханьков О.В. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 травня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: Крюківський ВДВС Кременчуцького МУЮ, ОСОБА_5, відділ обліку та розподілу житлової площі виконкому Кременчуцької міськради, про визнання договору застави, виконавчого напису, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: КГЖЕП «Крюківське»про встановлення права власності на Ѕ частину квартири, укладення договору найму житлового приміщення та зобов'язання третьої особи укласти договір на обслуговування і відкриття особистого рахунку для сплати комунальних послуг,-
В С Т А Н О В И Л А :
У липні та листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з двома позовами, які пізніше були об'єднані в одне провадження.
Зазначала, що за час перебування у шлюбі нею та ОСОБА_2 у 1996 році придбано квартиру АДРЕСА_1.
26 травня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 53 000,00 грн., в забезпечення виконання зобов'язань за договором ОСОБА_2 у заставу передано зазначену квартиру без отримання на те згоди у ОСОБА_3
Виконавчим написом нотаріуса від 24 червня 2004 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру, а 25 квітня 2005 року ця квартира передана ОСОБА_4 у рахунок погашення боргу, останньому також видано свідоцтво про право власності.
Просила визнати недійсним вказані вище договір застави, виконавчий напис нотаріуса, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, визнати її право власності на 1/2 частину спірної квартири, зобов'язати житлово-експлуатаційне підприємство укласти з нею договір найму жилого приміщення, договір на обслуговування, відкрити особистий рахунок для сплати за комунальні послуги.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанції, зокрема, після перегляду справи за винятковими обставинами, Верховним Судом України постановлено ухвалу від 22 лютого 2012 року про направлення матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Крюкіського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Договір застави від 26 травня 2004 року, виконавчий напис нотаріуса №1321, виданого 24 червня 2004 року, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 01 травня 2005 року, що посвідчувались та видавались приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, визнано недійсними.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що з 19 серпня 1988 року по 25 січня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
На підставі розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів від 18 листопада 1996 року №1365-Р ОСОБА_2 набуто квартиру АДРЕСА_1, що також підтверджується свідоцтвом №13 про право власності на квартиру від 3 грудня 1996 року.
Відповідно до рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2002 року спірну квартиру визнано спільною сумісною власністю подружжя та встановлено порядок користування нею шляхом виділення ОСОБА_3 кімнати площею 12,1 кв. м, комори площею 1,1 кв. м, лоджії площею 1,5 кв. м, ОСОБА_2 виділено кімнату площею 15,76 кв. м, комору площею 0,7 кв. м, балкон площею 1,0 кв. м, у спільному користуванні сторін залишено кухню, коридор та ванну кімнату.
26 травня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 53 000,00 грн., а останній зобов'язувався повернути ці кошти в строк до 17 червня 2004 року.
З метою забезпечення своїх зобов'язань за договором позики ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір застави від 26 травня 2004 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 у заставу квартиру АДРЕСА_1, приватним нотаріусом накладено заборону на її відчуження, а 24 червня 2004 року цим же нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на зазначену квартиру.
У подальшому державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, спірна квартира виставлялась на прилюдні торги, про що свідчать наявні у справі копії матеріалів виконавчого провадження, зокрема, акти реалізації арештованого майна, оголошення у газеті «Кремінь», акт переоцінки майна.
Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 26 квітня 2005 року в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 передано спірну квартиру.
На підставі акту про проведення прилюдних торгів від 26 квітня 2005 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано 1 травня 2005 року на ім'я ОСОБА_4 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на підставі якого 6 червня 2005 року органами БТІ проведено реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира, яка перебуває у спільній сумісній власності, передавалась у заставу без письмової згоди позивача, що є підставою для визнання недійсним договору застави, послідуючого вчинення виконавчого напису нотаріуса та виданих на підставі цього правовстановлюючих документів на квартиру.
Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.
У розрізі статті 369 ЦК України при розпорядженні майном, що перебуває у спільній сумісній власності шляхом вчинення щодо нього будь-які правочинів, презюмується, що один співвласник діє від імені інших співвласників цього майна, оскільки такі співвласники також виступають сторонами договору.
Разом з тим, з огляду на зміст ч. 3 ст. 65 СК України та ч. 2 ст. 369 ЦК України, законодавець при укладенні договорів щодо спільної сумісної власності, які підлягають нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, ставить обов'язковою умовою отримання письмової згоди подружжя, яка має бути засвідчена нотаріально.
На момент укладення договору застави спірна квартира перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як така, що набута подружжям за час шлюбу, дана обставина встановлена рішенням Крюківського районного суду Полтавської області від 29 жовтня 2002 року, тому, з огляду на зміст ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не потребує доказуванню.
Ураховуючи вищевикладене, висновки місцевого суду щодо недійсності договору застави, виконавчого напису нотаріуса та виданих на підставі цього правовстановлюючих документів на квартиру відповідають матеріалам справи та приписам чинного законодавства України.
Судом першої інстанції також правильно застосовано положення чинних на момент виникнення правовідносин ст. ст. 22, 28 КпШтС України щодо рівності часток подружжя у майні спільної сумісної власності, з цих підстав визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири є обґрунтованим та вірним.
Відмовляючи у частині позовних вимог щодо зобов'язання житлово-експлуатаційного підприємства укласти з нею договір найму жилого приміщення, договір на обслуговування, відкрити особистий рахунок для сплати за комунальні послуги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 106 ЖК України, за якими укладення окремого договору допускається лише після виділення такого приміщення в окрему квартиру або інше ізольоване жиле приміщення, крім того житлово-експлуатаційне підприємство не виступало відповідачем по справі, що також виключає можливості зобов'язання такої особи вчинити певні дії, як-то укладення договору найму.
Доводи апеляційної скарги, що місцевим судом неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 388 ЦК України та витребувано майно у добросовісного набувача, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що реалізація спірної квартири відбулась на підставі виконавчого напису нотаріуса, а не в порядку, встановленому для виконання судових рішень, що виключає можливість застосування положень зазначеної статті кодексу.
Твердження апелянта, що вимоги позивача щодо визнання за нею право власності на 1/2 квартири двічі розглядались судами, за наслідками розгляду яких по одній справі судом прийнято рішення про задоволення позову, а по іншій справі закрито провадження, колегією суддів не беруться до уваги, виходячи з наступного.
У матеріалах справи містяться судові рішення, на які робить посилання апелянт.
Так, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2002 року встановлено порядок користування спірною квартирою.
З ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2002 року убачається, що провадження за позовом ОСОБА_3 закрито з підстав прийняття Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області від 29 жовтня 2002 року рішення, яке постановлено по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Разом з тим, колегією суддів не убачається у справі, що переглядається апеляційною інстанцією та справами, що зазначені вище, спору про той же предмет і з тих же підстав, оскільки однією з підстав для пред'явлення даного позову став спір про визнання права власності, тоді як у вищевказаних судових рішенням вирішувався спір про встановлення порядку користування майном.
Решта доводів апеляційної скарги також не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки місцевого суду.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль