АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2457/2012 Номер провадження 22-ц/1690/2457/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Материнко М.О. Суддя-доповідач: Чічіль В. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором завдатку,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначала, що 16 жовтня 2007 року уклала з ОСОБА_4 договір завдатку, відповідно до якого відповідач повинен був продати їй об'єкт нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 зобов'язувалась сплатити його повну вартість.
За умовами цього договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 завдаток у сумі 2 000,00 доларів США, однак відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, договір купівлі-продажу так і не був укладений не з вини позивача, а завдаток залишився неповернутим.
Просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь грошові кошти у сумі 32 000,00 грн.
Під час судового розгляду ОСОБА_2 подано доповнення до позовних вимог, в яких зазначала, що в ході підготовки укладення договору купівлі-продажу, нею замовлялась оцінка основних засобів, що належать ТОВ «Новосанжарський консервний завод»та сплачено за виконані роботи 20 000,00 грн., також вказує, що невиконанням умов договору завдатку їй заподіяна моральна шкода, що полягає у моральних стражданнях втрати можливості розвитку бізнесу, який вона планувала організувати, придбавши вказаний у договорі об'єкт та яку оцінює у 5 000,00 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_4, окрім заявленої раніше суми, витрати, пов'язані з проведенням оцінки об'єкту у сумі 20 000,00 грн., 3% річних від простроченої суми у сумі 2 879,85 грн., матеріальні збитки з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язань у сумі 14 880,00 грн. та моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2011 року у позові щодо стягнення суми завдатку відмовлено.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 440,00 грн.
Оскільки в зазначених судових рішеннях не всі позовні вимоги знайшли своє вирішення, додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2012 року доповнено рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2011 року, відмовлено у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язані з проведенням оцінки об'єкту, 3% річних, матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язань, та моральної шкоди, тобто відмовлено у позові у повному обсязі.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2, у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладався договір завдатку, за умовами якого позивач передала відповідачу 2 000,00 доларів США (т.1 а.с. 4).
За змістом п. 1.1. зазначеного договору відповідач зобов'язувався продати, а позивач купити за 5 000 000,00 грн. об'єкт за адресою: АДРЕСА_1
У пунктах 3.2, 3.3. договору завдатку сторони погодили відповідальність за невиконання кожною із сторін умов договору, зазначивши, що у разі такого невиконання зі сторони позивача, завдаток залишається у відповідача, тоді як при невиконанні умов договору відповідачем, останній виплачує позивачу суму завдатку у подвійному розмірі -4 000,00 доларів США.
У матеріалах справи також міститься лист від 15 травня 2008 року, в якому АТ Банк «Фінанси та Кредит»повідомляв про можливість надання ОСОБА_2 кредиту у сумі 5 000 000,00 грн. під поруку ПП «ЛІВС», та ставилась вимога надати банку правовстановлюючі документи на цілісний майновий комплекс - Новосанжарський консервний завод, та незалежну експертну оцінку заводу (т. 1 а.с. 45).
У наданні кредиту ОСОБА_2 відмовлено через неподання до банку оригіналів правовстановлюючих документів на цілісний майновий комплекс -Новосанжарський консервний завод, про що видано довідку від 30 липня 2008 року (т. 1 а.с. 46).
Зі змісту п. п. 1.1., 2.2. договору №39 від 19 травня 2008 року, ОСОБА_2 доручає ТОВ «Регіональній оціночній компанії «Полтаваексперт»проведення незалежної оцінки основних засобів ТОВ «Новосанжарський консервний комбінат», а зі своєї сторони бере зобов'язання сплати протягом трьох діб з моменту підписання акту виконання робіт вартість робіт у розмірі 20 000,00 грн. (т. 1, а.с. 47).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору завдатку сторонами недодержано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, що є підставою для визнання такого договору нікчемним, та за таких обставин у сторін не виникли зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу об'єкту, тому безпідставними є вимоги позивача щодо повернення їй завдатку у подвійному розмірі, як і відшкодування витрат по проведенню оцінки об'єкту, 3% річних та індексу інфляції.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого суду, вважає їх невірними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який учинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом чи за домовленістю сторін.
Суд першої інстанції, провівши аналогію з договором купівлі-продажу, який мав бути укладений, дійшов помилкового висновку, що договір завдатку підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки чинне законодавство України таких положень не містить, крім того, місцевий суд в цілому невірно визначив правову природу спірного правочину.
Так, ч. 1 ст. 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов'язання, може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.
Як убачається зі змісту п. 1.1. договору завдатку від 16 жовтня 2007 року, сторони брали на себе зобов'язання в майбутньому укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу -Новосанжарського консервного заводу.
Зазначений договір купівлі-продажу не був укладений, що і стало підставою для звернення до суду ОСОБА_2
За таких обставин, за відсутності зобов'язання (договору), в забезпечення якого укладався договір завдатку, у колегії суддів відсутні підстави вважати передані ОСОБА_2 грошові кошти завдатком, оскільки у розумінні ч. 2 ст. 570 ЦК України внесена позивачем суму є авансом, яка на відміну від завдатку, є лише способом платежу (попередньої оплати) та не виконує забезпечувальної функції.
Та обставина, що при укладенні договору сторони вважали дану суму саме завдатком, про що зазначили як у назві, так і по тексту договору, правового значення не має та не підміняє правову природу переданих позивачем і отриманих відповідачем грошових коштів, що визначена ЦК України.
У такому разі, видача авансу не зобов'язує особу, якій він видавався, до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків, передбачених ст. 571 ЦК України, яка кореспондувалась сторонами у спірний договір.
Слід зазначити, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена ст. 625 ЦК України, не може бути застосована до спірних відносин, оскільки такого зобов'язання між сторонами не виникло, тому вимоги позивача щодо 3% річних та індексу інфляції є безпідставними.
Разом з тим, лист з банку про відмову у наданні кредитних коштів та понесені позивачем витрати по оцінці об'єкту не є беззаперечним доказом завдання їй матеріальної шкоди у розумінні ст. 1166 ЦК України.
Відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиконання договірних зобов'язань законодавством України не передбачено, у договорі завдатку положень про відшкодування моральної шкоди сторонами також не передбачили.
Тому, у задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди слід відмовити за недоведеністю, а стосовно моральної шкоди -за безпідставністю.
Виходячи з встановлених по справі обставин, до спірних правовідносин суд першої інстанції мав застосувати положення глави 83 ЦПК України.
Оскільки договір купівлі-продажу, по якому передавався аванс, не був укладеним, тому передані відповідачу кошти збережені ним без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу.
Згідно роздруківки з офіційного сайту Національного банку України -www.bank.gov.ua, станом на 26 липня 2012 року встановлений наступний офіційний курс гривні до долара США: 100 доларів США -799,25 грн.
Виходячи з цього, на користь позивача підлягає стягненню аванс у сумі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 15 985,00 грн.
Ураховуючи помилкове тлумачення судом першої інстанції норм матеріального права та невірне їх застосування, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У зв'язку з ухваленням нового рішення, у відповідності з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат.
Оскільки при подачі позову місцевим судом відстрочувалась сплата позивачем судових витрат, тому з урахуванням заявленої ціни позову (74 759,85 грн.) та частини задоволених вимог (21%), з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 590,60 грн., а з відповідача -решта судового збору у сумі 157,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок сплаченого нею авансу суму 2 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 15 985,00 грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 590,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 157,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді :
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль