Справа № 2-346 2007 рік

РІШЕННЯ

10 вересня 2007 року                                                                        місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                       Мовчана О.Г.

при секретареві                           Звєрєвої Е.С.

за участю:    позивача                                         ОСОБА_1

відповідача                                                          ОСОБА_2

представника відповідача          адвоката ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,  за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна,  що є сумісною власністю подружжя,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. звернувся до Василівського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,  а саме: квартири,  розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до зазначених вимог позивач просить виділити йому квартиру,  сплативши при цьому відповідачці грошову компенсацію за її частку житла.

В свою чергу,  відповідачем заявлені зустрічні позовні вимоги,  відповідно до яких ОСОБА_2. просить збільшити розмір її частки майна у сумісній власності й визнати за нею право на вищевказану квартиру,  що є предметом спору,  стягнувши при цьому з неї грошову компенсацію на користь позивача за його частку у сумісному майні,  яким є квартира.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1обґрунтовує тим,  що 09 січня 1999 року він вступив у шлюб з відповідачем.  Шлюб зареєстровано в Степногірській селищній раді за актовим записом НОМЕР_1. В період шлюбу позивач з відповідачем придбав вищевказану квартиру. 08 грудня 2005 року шлюб між сторонами було розірвано. Посилаючись на те,  що з 2004 року ОСОБА_2. перестала проживати у спірній квартирі,  внаслідок чого позивач оплачував комунальні витрати,  ОСОБА_1просить суд визнати за ним право власності на житло,  що є предметом спору,  зобов'язавши при цьому позивача сплатити грошову компенсацію відповідачці.

В судовому засіданні позивач пояснив суду,  що спірна квартира,  придбана у період шлюбу на сумісні кошти. Також позивач підтвердив,  що на час розгляду справи,  він є власником однокімнатної квартири,  розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Крім того,  позивач наполягає на неможливості проживання в одному приміщенні з відповідачкою через несумісність характерів.

2

На підтвердження своїх позовних вимог,  позивач надав суду:

·        довідку про відсутність заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам;

·        довідку про кількість осіб,  зареєстрованих за адресою: вАДРЕСА_1;

·        довідку РАЦС про реєстрацію шлюбу;

·        копію свідоцтва про розірвання шлюбу;

·        копію договору купівлі-продажу квартири;

·        копію технічного паспорту;

·        звіт про незалежну оцінку квартири № 39;

·        копію договору .

В свою чергу відповідач ОСОБА_2. свої вимоги,  викладені у зустрічній позовній заяві,  мотивує тим,  що квартира придбана у період шлюбу на сумісні кошти,  а тому,  у відповідності до  ст. 60 СК України,  є спільною сумісною власністю подружжя і вона,  як колишня дружина відповідача,  має право на свою частку у власності на квартиру. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,  1997 року народження,  який після розірвання шлюбних стосунків,  проживає з відповідачкою й знаходиться на її повному утриманні,  оскільки позивач не надає матеріальної допомоги у вигляді аліментів. Вказана обставина підтверджується довідками з Степногірської селищної ради та Василівського районного відділу виконавчої служби,  з яких вбачається,  що дитина проживає з відповідачем,  а позивач має заборгованість по аліментам з жовтня 2005 року по серпень 2007 року у сумі 4097 грн. Стаття 70 СК України встановлює право суду збільшити частку майна одного з подружжя,  якщо з ним проживають діти,  за умови,  що розмір аліментів,  які вони отримують недостатні для забезпечення їхнього фізичного,  духовного розвитку та лікування.

На думку відповідача та її представника приведені обставини є підставою для збільшення її частки у власності на квартиру до 2/3. Як і позивач,  відповідачка вважає,  що в їх випадку поділ квартири є неможливим через перебування сторін у неприязне них стосунках,  у відповідача є друга сім'я. Згідно п.3  ст. 365 ЦК України поділ майна у вигляді квартири може полягати тільки в припиненні права на частку у спільній власності когось із сторін з виплатою цій стороні грошової компенсації. До того ж позивач має ще одну квартиру й зазначений факт ним не оспорюється.

На підтвердження своїх заперечень та доведеність вимог зустрічного позову,  відповідачем надано суду:

·        розрахунок заборгованості по аліментам,  складений державним виконавцем;

·        копію свідоцтва про одруження;

·        копію свідоцтва про народження;

·        копію довідки про склад сім'ї;

·        копію свідоцтва про розірвання шлюбу;

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши надані ними докази,  суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 виходячи з наступного:

-     14 березня 2000 року сторонами під час перебування у шлюбі на сумісні

кошти була придбана квартира АДРЕСА_1

3

.   Придбання   вище   вказаної   квартири   зафіксовано договором купівлі-продажу покупцем у якому зазначено позивача;

·       згідно  ст. 60 СК України майно,  набуте подружжям під час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;

·       відповідно до положень ч.3  ст. 61 СК України,  якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї,  то майно одержане за цим договором,  є об'єктом права спільної сумісної власності,  а отже придбана квартира є сумісною власністю позивача та відповідача;

·       ч.1  ст. 69 СК України передбачено право дружини та чоловіка на поділ майна,  що належить їм на праві сумісної власності. З метою реалізації вказаного права сторони звернулися до суду;

·       відповідно до положень  ст. 70 СК України,  у разі поділу майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,  частки дружини та чоловіка є рівними,  проте суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин,  що мають істотне значення. Крім того за рішенням суду частка майна дружини,  чоловіка може бути збільшена,  якщо з нею,  ним проживають діти,  а також непрацездатні повнолітні син,  дочка,  за умови,  що розмір аліментів,  які вони одержують,  недостатній для забезпечення. В процесі судового розгляду,  встановлено,  що позивач має інше житло,  яке також належить йому на праві власності,  після розірвання шлюбу,  неповнолітній син сторін - ОСОБА_4,  1997 року народження,  проживав разом з відповідачкою й находився на її повному утримання через несплату позивачем коштів на утримання (аліментів),  визначених за рішенням суду. На думку суду,  встановлені обставини визначені  ст. 70 СК України,  які надають суду право при вирішенні спору про поділ майна відступити від засад рівності часток,  й збільшити частку одного з подружжя,  визначивши право власності сторін на квартиру що є предметом спору у таких частках: позивач - 1/3 частка,  відповідачка - 2/3 частки;

·       на підставі досліджених судом матеріалів й пояснень даних сторонами по справі,  встановлено,  що поділ квартири в натурі неможливий,  оскільки сторони знаходяться у неприязне них стосунках,  позивач має іншу сім'ю,  й за твердженням сторін вони не зможуть проживати в одному приміщенні. Статтею 365 ЦК України,  встановлено,  що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі інших співвласників,  якщо спільне володіння і користування майном є неможливим,  тобто за наявності стверджень позивача та відповідача про неможливість спільного володіння та користування квартирою,  суд приходить до висновку про потребу припинення права власності позивача на його частку спірної квартири й стягненням її вартості на користь позивача,  визнавши при цьому право власності на всю квартиру за відповідачкою;

·       сума,  щодо вартості квартири й відповідних часток,  визначена у висновку звіту про незалежну оцінку,  не оспорюється сторонами,  які повністю згодні з визначеною ринковою вартістю об'єкту у сумі 45 533 грн.

Питання про судові витрати підлягає вирішенню відповідно до положень  ст. 88

4

ЦПК України з урахуванням прийнятого судом рішення.

Керуючись  ст.  ст. 124,  129 Конституції України,   ст.  ст. 60,  61,  69,  70 СК України,   ст.  ст. 364-365 ЦК України,  10,  11,  27,  30,  88,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,  -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 - задовольнити.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  визнавши право власності за ОСОБА_2 на квартиру,  розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Припинити право власності ОСОБА_1 на його частку у сумісному спільному майні,  а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у сумі 15177 грн. 67 коп.

Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_1.

Сторони та інші особи,  які брали участь у справі,  а також особи,  які не брали участі у справі,  якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки,  мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.