Справа № 2/0907/8409/2012
Категорія 51
Головуючий у 1 інстанції Попович В.С.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Горейко М.Д.
Суддів: Шалаути Г.І., Меленко О.Є.
Секретаря Городецької У.Я.,
з участю представника апелянта за договором про надання правової допомоги ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.07.2012 року в частині відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
31 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5997 грн. 60 коп. та моральної шкоди в розмірі 500 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 14.06.2011 року вона працювала у відповідача на посаді завідувача аптеки №45 по вул. Короля Данила, 18 в м. Івано-Франківську. 05.03.2012 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням. При розрахунку в день звільнення їй не було виплачено заробітну плату за лютий-березень 2012 року та компенсацію за невикористану відпустку. 26.03.2012 року на її зарплатний рахунок у Львівській філії ПАТ «Банк «Київська Русь» була перерахована заробітна плата за лютий 2012 року в сумі 2794,36 грн., а 25.04.2012 року - компенсація за невикористану відпустку та заробітна плата за березень 2012 року. Тобто при звільненні її із займаної посади
________________________________________________________________________________
Справа №2/0907/8409/2012 Головуючий у І інстанції Попович В.С.
Провадження №22ц/0990/1575/2012 Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Категорія 51
відповідачем було затримано виплату належних їй сум в розмірі 4957,43 грн., остаточний розрахунок було проведено 25.04.2012 року, а термін прострочення розрахунку при звільненні склав 36 робочих днів. Внаслідок незаконних дій відповідача було порушено її конституційні права, що спричинило їй моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, внаслідок чого їй довелося докладати додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку з чим просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 05.03.2012 року по 25.04.2012 року в сумі 5997,60 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.07.2012 року задоволено частково позов ОСОБА_3 до Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Вирішено стягнути з Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» в користь ОСОБА_3 5997,60 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 05 березня 2012 року по 25 квітня 2012 року та 500 грн. витрат на правову допомогу, а всього 6497,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у стягненні з відповідача моральної шкоди, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема апелянт вказує на те що, рішення суду прийнято без урахування положень ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування моральної шкоди працівнику.
Судом не взято до уваги її доводи про те, що не отримавши належний їй заробіток, вона фактично залишилась без засобів існування, оскільки вказана робота була для неї основною та єдиною. Це суттєво погіршило її життя, спричинило моральні страждання та незручності, пов'язані з необхідністю організації свого побуту. За час затримки у виплаті належних їй сум вона змушена була брати гроші на життя в борг та не мала можливості їх повернути, внаслідок цього жила у напрузі і невпевненості, відчувала свою залежність від обставин, що склалися.
З цих підстав просила рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.07.2012 року в частині відмови їй в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задоволити.
У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених в ній мотивів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав суду письмове заперечення на апеляційну скаргу та заяву про розгляд справи за їх відсутності.
З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 з 14.06.2011 року по 05.03.2012 року працювала у Приватному Торговельно-посередницькому малому підприємстві фірмі «Едельвейс» на посаді завідувача аптеки №45 (а.с. 4-5). Згідно наказу №46 від 05.03.2012 року, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 (а.с. 5) її було звільнено з роботи за власним бажанням. Відповідно до копії банківської виписки по рахунку позивачки (а.с. 7), остання 26.03.2012 року отримала заробітну плату за лютий 2012 року, а 25.04.2012 року - компенсацію за невикористану відпустку та заробітну плату за березень 2012 року.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, оскільки ОСОБА_3 було звільнено 05.03.2012 року, а виплату всіх належних сум проведено тільки 25.04.2012 року, тобто повний розрахунок проведений через 36 днів після дня звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки 5997,60 грн. середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 05 березня 2012 року по 25 квітня 2012 року, а також 500 грн. витрат на правову допомогу, а всього 6497,60 грн.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_3 до Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачкою поясненнями та доказами жодним чином не підтверджено заподіяння моральної шкоди, яким саме чином та в чому проявилася втрата нормальних життєвих зв'язків, не доведено факт отримання в борг коштів та причинний зв'язок із затримкою у виплатах, які могли призвести до заподіяння моральної шкоди.
Проте, такий висновок суду суперечить вимогам закону, зокрема ст. 237-1 КЗпП України, оскільки заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивачка вказала, що у зв'язку з несплатою відповідачем належних їй сум при звільненні у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, вона повинна була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
За таких обставин судове рішення в частині відмови ОСОБА_3 у стягненні моральної шкоди не можна визнати законним та обґрунтованим.
Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови ОСОБА_3 у стягненні моральної шкоди з ухваленням нового рішення в цій частині. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в частинні стягнення з Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.07.2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Приватного Торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», місцезнаходження якого Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5 на користь ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 500 грн. моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Шалаута Г.І.
Меленко О.Є.