Справа № 2/0909/2203/2011
Категорія 6
Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Горейко М.Д.
Суддів: Меленко О.Є., Мелінишин Г.П.
Секретаря Балагури М.О.
з участю апеллянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення порушень прав власника шляхом зобов'язання знести самочинно влаштовані перегородки, переобладнати приміщення та звільнити горище за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2012 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення порушень прав власника шляхом зобов'язання знести самочинно влаштовані перегородки, переобладнати приміщення та звільнити горище відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають у власності по 1/3 частці коридору під №1-1, до якого вона ніякого відношення не має, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки згідно договору співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частинами будинку в натурі співвласники мають право користуватися _____________________________________________________________________________
Справа №2/0909/2203/2011 Головуючий у І інстанції Потятинник Ю.Р.
Провадження №22ц/0990/1556/2012 Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Категорія 6
вказаним коридором, а не набули його у власність.
Апелянт вказує, що в порушення норм процесуального права суд при прийнятті рішення взяв до уваги висновок ПП «Воліс+», згідно якого перегородка, умивальник та ванна, встановлені відповідачем, не зачіпають несучих стін будинку і не перевищують допустимого навантаження. При цьому не дав оцінки обставинам щодо самочинного переобладнання відповідачем коридору на ванну кімнату в порушення ДБН В.2.2.-15-2005, ДБН В.3.2.-2009, що підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи, приписом та постановою ДАБК і письмовим поясненням повноважного представника Інспекції ДАБК, як третьої особи на стороні відповідача.
Також апелянт зазначає, що висновки суду про те, що під час розгляду справи в суді відповідач усунув порушення і переобладнав ванну кімнату в коридор, не відповідають дійсним обставинам справи, так як після проведення будівельно-технічної експертизи ОСОБА_3 знову встановив ванну, а мережу водопостачання та водовідведення влаштував по зовнішній стороні.
Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував пояснень відповідача ОСОБА_3, що частина його речей знаходиться на горищі будинку і в порушення приписів ст. 358 ЦК України помилково дійшов висновку, що її вимоги про звільнення горища від меблів та іншого майна відповідача є безпідставними.
З наведених мотивів просить рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
У засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.
Відповідач доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив апеляційну скаргу відхилити.
Представник третьої особи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився, подав суду письмові пояснення, в яких просив справу розглянути без його участі.
З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності повноважного представника третьої особи Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача знести самочинно влаштовані перегородки в коридорах 1-1, 1-10 будинку АДРЕСА_1, переобладнати ванну кімнату в коридор, демонтувавши водопостачання, водовідведення, ванну та умивальник, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи в суді відповідач усунув порушення і переобладнав ванну кімнату в коридор, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, залишивши лише фанерну перегородку в коридорі 1-10, який знаходиться в його користуванні, і не порушує будівельні норми та правила. В коридорі 1-1 відповідач встановив не фанерну перегородку, а двері, які зачиняє на ключ, однак таке встановлення не порушує прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони, будучи рідними сестрою і братом, є співвласниками будинку АДРЕСА_1. 29.08.1979 року між співвласниками будинку, серед яких на той час були позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, укладено і нотаріально посвідчено Договір співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частинами будинку в натурі, згідно якого позивачці виділено в користування приміщення 1-7, 1-6, 1-5, 1-4, що відповідає ідеальній частці 27/100 будинку. Відповідачу згідно наведеного договору виділена частина будинку, яка складається з приміщень 1-10, 1-11, 1-12 з урахуванням 1/3 частки коридору 1-1, що відповідає ідеальній частці 26/100.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24.02.2011 року в справі за позовом Коломийської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_2 та Інспекція ДАБК про знесення самочинного будівництва, було встановлено, що відповідач в справі ОСОБА_3 самостійно здійснив переобладнання частини коридору під ванну в будинку АДРЕСА_1, однак відповідно до висновку ПП «Воліс+» від 30.12.2010 року улаштування дерев'яно-фанерної перегородки, умивальника та ванни в коридорі, самовільно встановлених ОСОБА_3, не перевищують допустиме навантаження на перекриття, стіни та фундамент будинку, у зв'язку з чим в позові було відмовлено.
За даними висновку будівельно-технічної експертизи, складеного на дату обстеження, а саме 03.05.2012 року, в квартирі №4 будинку АДРЕСА_1 в коридорі відсутня ванна, мережі водопостачання та водовідведення демонтовані. Фанерною перегородкою на дерев'яному каркасі відокремлено в коридорі під літ. 1-10 приміщення. Дане приміщення знаходиться над кухнею та кімнатою квартири №1. ОСОБА_3 мав право встановити перегородку в коридорі, який входить до складу квартири №4 згідно технічного паспорту та договору співвласників від 29.08.1979 року, так як це перепланування не пов'язане з збільшенням житлової або допоміжної площі, не порушує несучих конструкцій.
Щодо запитання суду чи мав ОСОБА_3 право влаштувати ванну в приміщенні 1-10, експертом дано заперечну відповідь, мотивуючи тим, що розміщення ванної в коридорі (мезоніні) над житловою кімнатою та кухнею квартири №1 згідно ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2.-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» не допускається. При влаштуванні ванни у відокремленому від коридора (літ. 1-10) приміщенні квартири №4 в кімнаті (літ. 1-4) та кухні (літ. 1-5) квартири №1 даного будинку можливе підвищення вологості, що може привести до утворення грибкового зараження несучих конструкцій будинку.
Наведеним спростовуються твердження апелянта про те, що судом не взято до уваги висновок будівельно-технічної експертизи, і її помилкові твердження, що вказаним висновком експертизи підтверджено встановлення відповідачем перегородки, умивальника та ванни в приміщенні 1-10 квартири №4 будинку АДРЕСА_1.
Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що після проведення будівельно-технічної експертизи ОСОБА_3 знову встановив ванну, а мережу водопостачання та водовідведення влаштував по зовнішній стороні, оскільки жодних належних та допустимих доказів з цього приводу позивачкою не надано суду
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що встановлені ОСОБА_3 фанерні перегородки в коридорі 1-1 та 1-10 є самовільним будівництвом, так як спростовуються положеннями п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, відповідно до якого встановлення перегородки, що не пов'язане із збільшенням житлової або підсобної площі та не порушує несучих конструкцій не є самовільним будівництвом.
Крім того, встановлення перегородки в наведених приміщеннях будинку, не порушує прав позивача, оскільки згідно Договору співвласників спільного будинку про встановлення порядку користування частинами будинку в натурі від 29.08.1979 року (а.с. 7), яким сторони встановили порядок користування частинами будинку, приміщення 1-1 та 1-10 в користування ОСОБА_2 не виділені.
З урахуванням наведеного та положень ст.ст. 317, 318 ч.2, 319, 357ч. 4 , 358 ч. 1 та 2, 383 ч.2 ЦК України, якими регулюються спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача знести самочинно влаштовані перегородки в коридорах 1-1, 1-10 в будинку по АДРЕСА_1, переобладнати ванну кімнату в коридор, демонтувавши водопостачання, водовідведення, ванну та умивальник є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача звільнити горище будинку від меблів та іншого майна відповідача, суд виходив з недоведеності вказаної вимоги.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.
В судовому засіданні відповідач заперечив знаходження його речей на горищі, пояснивши, що з часу укладення договору про користування частинами будинку його співвласниками, ніхто з них не розчищав горище, а там знаходяться речі всіх мешканців будинку, в тому числі і позивачки та їх батьків. Позивачкою не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, що саме речі відповідача знаходяться на горищі, яке перебуває у їх спільному користуванні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За наведених обставин суд вірно дійшов висновку про те, що і в задоволенні цієї вимоги позивачки слід відмовити.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження її позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, порушення норм матеріального та процесуального права судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Меленко О.Є.
Мелінишин Г.П.