КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р. Справа№ 5011-74/6726-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Романовій Ю.М.

за участю представників:

позивача: Джумурат В.М. - дов. від 12.12.2011р.;

відповідача: Оленченко О.Л. - дов. №248/12 від 16.07.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Ляшенка Сергія В'ячеславовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.07.2012р.

у справі №5011-74/6726-2012 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Ляшенка Сергія В'ячеславовича

до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ляшенко Сергій В'ячеславович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач) про зобов'язання викупити належні йому на праві власності акції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в кількості 148 000 штук за ціною 0,3985 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушено право на викуп належних позивачу акцій, як акціонера Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на загальних зборах акціонерів відповідача, які відбулися 26.04.2011р., було прийнято рішення здійснити викуп простих та привілейованих акцій банку у акціонерів-фізичних осіб згідно з переліком акціонерів, складеним станом на 20.04.2011р. Однак, серед Зведеного облікового реєстру власників цінних паперів банку станом на 20.04.2011р., наданого депозитарієм (ПАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів"), які мають право подати заяви про викуп належних їм акцій у відповідності до прийнятого Загальними зборами банку рішення, позивач не значиться, що свідчить про те, що загальними зборами відповідача рішення щодо викупу акцій, власником яких є позивач, не приймалося.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2012р. у справі №5011-74/6726-2012 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012р. у справі №5011-74/6726-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, положення Закону України „Про акціонерні товариства", ст. ст. 4-2, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України, а висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2012р.

В судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012р. у справі №5011-74/6726-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 22.10.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 22.10.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 05.11.2012р.

В судовому засіданні 05.11.2012р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, і просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 05.11.2012р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення і просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 05.11.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.04.2011р. відбулися річні загальні збори акціонерів відповідача (далі - банк), оформлені протоколом №3б-48 від 26.04.2011р., на яких вирішувалось питання про викуп простих та привілейованих акцій банку у акціонерів-фізичних осіб, згідно з переліком акціонерів, складеним станом на 20.04.2011р. Рішенням акціонерів було встановлено ціну викупу на рівні 0,3985 грн. за одну акцію банку, відповідно до ринкової вартості акції (середньозваженого біржового курсу акцій банку за 2012 рік) згідно офіційного повідомлення Публічного акціонерного товариства "Українська Біржа".

Позивач, який є акціонером відповідача, 20.12.2011р. звернувся до відповідача з пропозицією продати належний йому на праві власності пакет простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в кількості 148 000 штук по ціні, затвердженій загальними зборами акціонерів відповідача від 26.04.2011р.

Однак відповідач листом №39-2-0-00/59 від 09.02.2012р. відмовив в задоволенні пропозиції позивача у зв'язку з тим, що позивач станом на 20.04.2011р. не значився в реєстрі акціонерів Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Позивач, посилаючись на порушення права на викуп належних йому акцій, а також недотримання відповідачем процедури скликання загальних зборів акціонерів, звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, визнавши позовні вимоги нормативно не обґрунтованими та документально не підтвердженими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України "Про акціонерні товариства".

Згідно зі ст. 32 названого Закону загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

В ст. 34 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Відповідно до ст. ст. 3, 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", ст. ст. 6, 14 та 17 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", ст. ст. 27 та 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" та інших нормативно-правових актів України було розроблено Положення про депозитарну діяльність, затверджене Державною комісією з цінних паперів та фондового ринків №999 від 17.10.2006р.

Вказане Положення визначає перелік цінних паперів, які обслуговуються у Національній депозитарній системі, основні функції депозитарних установ та правила здійснення операцій при виконанні ними зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів, особливості депозитарного обслуговування інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів, порядок взаємодії зберігачів і депозитаріїв цінних паперів з іншими учасниками Національної депозитарної системи, вимоги до складання облікового та зведеного облікового реєстру власників цінних паперів, вимоги до здійснення та суміщення депозитарної діяльності.

Згідно з абзацом 18 п.1 розділу1 Положення про депозитарну діяльність обліковим реєстром власників цінних паперів (обліковим реєстром) - є складений зберігачем на дату обліку перелік власників цінних паперів певного випуску, яких він обслуговує, із зазначенням інформації про власників цінних паперів, про кількість цінних паперів, належних кожному власнику, та фактів обтяження цих цінних паперів зобов'язаннями.

Вимоги до складання зведеного облікового та облікового реєстрів власників цінних паперів наведені в розділі VIII Положення про депозитарну діяльність, згідно з п.п.1, 5 якого для організації проведення загальних зборів акціонерного товариства та реєстрації акціонерів на цих зборах або організації забезпечення нарахування та виплати дивідендів за акціями депозитарієм складається перелік (реєстр) акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах чи на отримання дивідендів, у формі зведеного облікового реєстру та/або у формі переліку (реєстру) акціонерів, складеного на підставі даних такого зведеного облікового реєстру, відповідно до вимог цього розділу за відповідним розпорядженням окремо за кожним типом та класом акцій (за необхідності включення до переліку (реєстру) акціонерів власників акцій за декількома випусками). Обліковий реєстр складається зберігачем: для передачі депозитарію з метою складання ним зведеного облікового реєстру у випадках, передбачених цим Положенням.

З наявного в матеріалах справи зведеного облікового реєстру власників цінних паперів Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих.№8339-9627 Оп від 22.04.2011р., виданого депозитарієм - Приватним акціонерним товариством "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", складеного зберігачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайнсфорт-онлайн", вбачається, що станом на 20.04.2011р. такий акціонер, як Ляшенко С.В. (позивач) не значиться.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 34 Закону України "Про акціонерні товариства" у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники.

Оскільки позивач не значився в зведеному обліковому реєстрі власників цінних паперів відповідача станом на 20.04.2011р., він не міг брати участь у загальних зборах товариства 26.04.2011р.

Посилання позивача на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайнсфорт-онлайн" (зберігача) вих.№08/09/11-1 від 08.09.2011р., адресований відповідачу, в якому зберігач просив допустити позивача до викупу акцій Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що позивач є власником акцій Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказаний лист та інші листи, залучені до матеріалів справи, не спростовують факту відсутності позивача у переліку акціонерів, складеному станом на 20.04.2011р., яким керувався відповідач.

Відносно вимог позивача про зобов'язання відповідача викупити належні позивачу акції, судом було встановлено наступне.

В ст. 66 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів. Рішенням загальних зборів обов'язково встановлюються:

1) порядок викупу, що включає максимальну кількість, тип та/або клас акцій, що викуповуються;

2) строк викупу;

3) ціна викупу (або порядок її визначення);

4) дії товариства щодо викуплених акцій (їх анулювання або продаж).

Окрім того, відповідно до п.4.12 статуту відповідача останній має право з дотриманням вимог чинного законодавства України та за рішенням загальних зборів акціонерів банку приймати рішення про викуп власних акцій у акціонерів за умови належного повідомлення Національного банку України.

Як уже зазначалось вище, рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 26.04.2011р. було вирішено здійснити викуп простих та привілейованих акцій банку у акціонерів - фізичних осіб згідно з переліком акціонерів, складеним станом на 20.04.2011р. При чому, загальними зборами від 26.04.2011р. було прийнято рішення про викуп простих та привілейованих акцій банку лише у тих акціонерів, які значились в зведеному обліковому реєстрі акціонерів, складеному станом 20.04.2011р.

Судом встановлено, що у вищевказаному реєстрі акціонерів, які мають право подати заяви про викуп банком належних йому акцій, позивач не значився, у зв'язку з чим рішення про викуп акцій банку, власником яких є позивач, не приймалося.

Порядок здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів визначений в ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства". Згідно з положеннями частини 1 названої статті кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

З протоколу загальних зборів акціонерів відповідача №3б-48 від 26.04.2011р. вбачається, що до порядку денного цих зборів не були включені і не розглядались питання, наведені в ч.1 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства".

За таких обставин, позивач не може вимагати здійснення обов'язкового викупу відповідачем належних йому акцій.

Відносно твердження позивача про те, що внаслідок неповідомлення про проведення 26.04.2011р. загальних зборів акціонерів відповідача він був позбавлений права брати в них участь та голосувати по питаннях порядку денного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, повідомлення про проведення річних загальних зборів акціонерів відповідача та їх порядок денний було оприлюднено банком шляхом розміщення на власному офіційному сайті в мережі Інтернет, а також шляхом опублікування в Бюлетені "Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" №49 від 16.03.2011р.

Тобто, позивач, як акціонер банку, мав можливість ознайомитись з усіма документами та проектами рішень з питань порядку денного загальних зборів, які відбулись 26.04.2011р.

Окрім того, слід наголосити на тому, що доводи позивача фактично ґрунтуються на тому, що внаслідок проведення загальних зборів акціонерів відповідача були порушені корпоративні права позивача. Однак при цьому жодних доказів, які б свідчили про оскарження позивачем рішень, прийнятих на загальних зборах 26.04.2011р., ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Підсумовуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені в оскаржуваному ним рішенні суду першої інстанції.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ляшенка Сергія В'ячеславовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2012р. у справі №5011-74/6726-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-74/6726-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.