ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 р. Справа № 161735/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Затолочного В.С.,

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 06 вересня 2011 року звернулася з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі-УПФУ) та просила зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі двох мінімальних заробітних плат; згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 25% мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2010 року.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії, їй призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у сумі 10,50 грн. щомісячно. Не відповідає також вимогам ч.2 ст.51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум. Постанову звернено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Любешівського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підтверджено матеріалами справи, що позивачка є непрацюючим пенсіонером, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 10 травня 1997 року, виданого Волинською обласною державною адміністрацією.

В той же час, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 грудня 2010 року по 05 березня 2011 року.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до вимог ч.2 ст.51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначалась розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 06 березня 2011 року із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.

Окрім цього суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п.1 ч.1 ст.256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.1832 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ч.1 ст.197, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської задовольнити частково.

Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2011 року по справі № 2а-5544/11 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст..ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 грудня 2010 року по 05 березня 2011 року, залишити без розгляду.

На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

Зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 06 березня 2011 року на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Зобов'язати УПФУ провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 06 березня 2011 року на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.С. Затолочний

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін