21 червня 2006 року                                                                                  м. Київ

Суддя Верховного Суду України Тітов Ю.Г., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2005 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ЖБК “Феросплавник-2”, ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування; за зустрічним позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ЖБК “Феросплавник-2”, Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя, третя особа - орган опіки і піклування Хортицької районної адміністрації м. Запоріжжя, про визнання незаконними рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу, рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

У лютому 2003 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_6, який помер 2 серпня 2002 року, відкрилася спадщина на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в зв'язку з чим просила суд визнати за нею право власності на цю квартиру.

Під час розгляду справи позивачка змінила свої позовні вимоги та просила суд визнати у порядку спадкування за нею, її неповнолітнім сином та матір'ю померлого ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину спірної квартири за кожним, оскільки вони є спадкоємцями             ОСОБА_6 за законом.

Заперечуючи проти позову, у березні 2003 року ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов про  визнання незаконними рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу, рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Запоріжжя та визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування, посилаючись на те, що у 1988 році пай за спірну квартиру сплачено ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7, а отже ця квартира належить їм на праві спільної власності й після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина лише на 1/2 її частину. Оскільки спадкоємцями ОСОБА_7 за законом є ОСОБА_3 та їх діти: ОСОБА_2, ОСОБА_1 та        ОСОБА_6, кожному із них припадає по 1/8 частини спірної квартири.

Справа судами розглядалася неодноразово. 

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2005 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_3, неповнолітнім ОСОБА_5 по 1/6 частини спірної квартири за кожним у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 Також визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини цієї квартири як на спільне майно, набуте в період шлюбу, а всього визнано за нею право власності на 2/3 частини квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено. Визнано у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 за ОСОБА_4, ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину спірної квартири за кожним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та        ОСОБА_3 просять скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам закону, та ухвалити нове рішення, яким їх зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні позову Щербакової В.В. відмовити.

Вважаю, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.      

         Із оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження у даній справі                         ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду України                                             Ю.Г. Тітов