ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2006 р.
09 год. 45 хвил. Справа № АС-27/618-06
вх. № 11453/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - ОСОБА_2 - представника (за дорученням)
відповідача - Сідоренко І.П. - головний державний податковий інспектор (за дорученням)
по справі за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова НОМЕР_1. ;
- скасувати Акт НОМЕР_2 про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість позивача;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Харкова анулювати реєстрацію в якості платника податку на додану вартість позивача з 28.04.2005 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних діяльності позивача. Представник відповідача зазначає, що оскаржене рішення також цілком відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4, складене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі акту перевірки НОМЕР_3., яким встановлено порушення позивачем положень абзацу а) п. 4.1.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». Зазначеним повідомленням-рішенням Голінку Івана Григоровича притягнено до адміністративної відповідальності шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1530,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що 21.02.2000р. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, про що до Єдиного Державного Реєстру внесено запис НОМЕР_5. Оскільки відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. до фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень, застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності, Позивач обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструвався у якості платника єдиного податку.
Оскільки у п. 2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» були внесені зміни Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів України», Позивачем 20.04.2005р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було подано реєстраційну заяву про взяття його на облік платником податку на додану вартість, але у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 6 Указу Президента України, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, Позивачем на адресу Відповідача 28.04.2005р. була надіслана заява про відмову від реєстрації платником податку на додану вартість.
Згідно з вимогою абз. 5 ст. 25.1 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000р. № 79, а саме у разі відсутності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація її платником податку на додану вартість є обов'язковою, надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається Свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника податку на додану вартість (Представника платника) або направляється поштою з повідомленням про вручення за рахунок такого платника ПДВ. Належних доказів того, що таке повідомлення було надіслано Позивачу, в матеріалах справи відсутні. Надана відповідачем до справи копія квитанції про вручення поштового відправлення від 17.05.2005р. (арк. справи 26) не може вважатися належним доказом, оскільки не містить в собі підпису особи, що отримала кореспонденцію. Крім того, наявність зазначеної квитанції ніяк не свідчить про те, що надсилалося саме Свідоцтво, а не інша кореспонденція. Отже, Позивач вважав, що його заяву від 28.04.2005р. відповідачем задоволено та він не є платником ПДВ.
Між тим, 18.08.2005р. на адресу Позивача надійшов лист - повідомлення за № НОМЕР_6, яким ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова повідомляло, що на 17.08.2005р. позивачем не подано податкову звітність з податку на додану вартість, граничний термін подання якої 09.08.2005р.
02.09.2005р. Позивачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова подано лист з вимогою пояснити, на якій підставі ОСОБА_1 повинен подавати податкові декларації, якщо він не зареєстрований платником податку на додану вартість.
06.09.2005р. на адресу позивача надійшло роз'яснення, відповідно до якого ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова повідомляло, що суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з дати набуття чинності Законом України від 03.06.2005р. № 2642-ІУ «Про внесення змін до деяких Законів України» незалежно від загальної суми від здійснення ними операції з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості платника податку на додану вартість на підставі п. 2.3.1. п. 2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Також зазначалося, що платники податку на додану вартість, які є суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і реєстрація в якості платників ПДВ відбулася в період з 31.03.2005р., до дати набуття чинності Законом України від 03.06. 2005р. № 2642-ГУ «Про внесення змін до деяких Законів України» у зв”язку з вимогами п. 2.3.1. п. 2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», можуть за власним бажанням бути виключені з Реєстру платників податку на додану вартість шляхом подачі відповідної заяви та свідоцтва про реєстрацію до органу державної податкової служби за місцем реєстрації. При цьому платники, які виключені з Реєстру, зобов'язані подати податкову декларацію з податку на додану вартість за останній податковий період.
09.03.2006р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання неподання податкової декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2005р. по січень 2006р. За результатами перевірки складено оскаржуване повідомлення-рішення.
10.03.2006р. Позивачем на адресу Відповідача направлено лист, яким ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова повідомлено про намір оскарження повідомлення-рішення в судовому порядку, оскільки ОСОБА_1 не отримав мотивовану відмову на заяву від 28.04.2005р., не отримував свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, і тому не є платником цього виду податку.
13.03.2006р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова надіслала відповідь на заяву Позивача від 28.04.2005р. про відмову від реєстрації платником податку на додану вартість, у якій зазначається, що Позивач станом на 28.04.2005р., тобто на день подання ОСОБА_1 вищезазначеної заяви, підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість відповідно з вимогами п.п.2.3.1. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005р. № 25-05-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів України». Таким чином, відмова в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість направлена Позивачу після спливу одинадцяти місяців з дня подачі відповідної заяви.
Отже, протягом тривалого часу (березень 2005р. - липень 2005р.) питання про сплату податку на додану вартість особами, що обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності чітко врегульовано не було, що призвело до неоднозначної трактовки прав та обов'язків платників податків, про що свідчить Телеграма Державної Податкової Адміністрації України від 19.04.2005р. НОМЕР_7 якою податкові органи, тимчасово, до видання податкового роз'яснення відносно положення ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язано не застосовувати до суб'єктів спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності - платників єдиного податку фінансових санкції під час реєстрації платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
4 жовтня 2006 року на адресу позивача надійшов Акт НОМЕР_2 про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість. Відповідно до зазначеного акту, складеного посадовими особами Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, на підставі п. п. „г” п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого «особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців», 7 серпня 2006 року за ініціативою податкового органу прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Позивача. Його було зобов'язано повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання із зазначенням про те, що затримка в поверненні такого свідоцтва - прирівнюється до затримки в наданні податкової звітності з цього податку.
Згідно п. 14 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 НОМЕР_8 (далі за текстом - Положення) - протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки. При цьому перебіг десятиденного строку, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, наступного за днем отримання податковим органом заяви про реєстрацію платника податку.
Заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість ОСОБА_1 здав до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова 20.04.2005р., отже повинен був отримати відповідне свідоцтво 30.04.2005 року Як свідчать матеріали справи, дане свідоцтво позивач взагалі так і не отримав.
Відповідно до п. 25.3 Положення за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість орган державної податкової служби здійснює таке анулювання: на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії Свідоцтва або дата втрати особою статусу платника податку на додану вартість, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.
Усе вищенаведене свідчить про те, що рішення від 7 серпня 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, прийняте на підставі п. п. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставне, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість з порушенням Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 НОМЕР_8, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» він не підлягає обов'язковій реєстрації в якості платника цього виду податку, отже заява Позивача про відмову від реєстрації платником податку на додану вартість від 28.04.2005р повинна була бути задоволена.
За таких обставин, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
- Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова НОМЕР_1.
- Скасувати Акт НОМЕР_2 про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.
- Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Харкова анулювати реєстрацію в якості платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з 28.04.2005 року.
2. Стягнути з державного бюджету на користь позивача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 06.11.2006р. о 09-30 год.
Суддя Мамалуй О.О.