ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2006 р. о 14-05 год. в м. Харкові Справа № АС-03/466-06
вх. № 13028/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гуцевич М.П.
представників сторін :
позивача - не з'явився
відповідача - Селіванов М.В., Чепурна Н.В.
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до Харківський Національний університет внутрішніх справ МВС України м. Харків
про
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Х-в, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача , Харківський Національний університет внутрішніх справ МВС України м. Харків, штрафні санкції за незайняті робочі місця , призначені для інвалідів у 2005р. в сумі 243013,26 грн. , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 40 робочих місця для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштовано 9 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив 31 робоче місце. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 231023,16 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та пеню в розмірі 11990,10 грн.
Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що положення статті 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не поширюється на підприємства (об'єднання), установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Підприємство відповідача є державним та фінансується державою, таким чином, дані адміністративно-господарські санкції на ХНУВС не розповсюджуються.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування — підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Матеріалами справи встановлено, що середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 р. становила 7452,36 грн. За нестворені робочі місця відповідач повинен був сплатити до 15 квітня поточного року штрафні санкції в сумі 231023,16 грн.
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 997 особи, відповідно до ст.19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 40 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 9 інвалідів, отже відповідачем не було працевлаштовано 31 інвалід.
Позивач при встановленні кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виходив з того, що вона визначається як середня на рік. Але Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що у відповідному році повинно бути створена відповідна кількість робочих місць, і не пов'язує відповідальність з терміном роботи інваліда. Суд вважає, що фактично відповідач створив 10 місць на які у 2005 р. працевлаштовані інваліди.
Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яких просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Обов’язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., п. 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 р. №244.
Доказів звернення або не звернення відповідача до компетентних органів суду не надано, тобто відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 20 наведеного закону Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом, згідно наданих відповідачем документів, встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 02.03.2001 року № 125/2001 "Про надання статусу національного Університету внутрішніх справ" йому надано статус національного, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 року № 880 "Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ" університет реорганізований у Харківський національний університет внутрішніх справ, відповідно до Указу Президента України "Про збереження статусу національних за деякими вищими навчальними закладами" від 15.09.2005 року № 1278/2005 університету збережено статус національного, Харківський національний університет внутрішніх справ є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України, повністю фінансується з Державного бюджету України, на його ім'я відкриті реєстраційні рахунки.
Дію ст. 20 зупинено на 2006 рік в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005р.
Суд зазначає ,що відповідач не виконав встановлений законом норматив.
Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” соби самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону , повинні розраховувати та сплачувати штрафні санкції, але враховуючи те, що положення ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та дія ст. 20 цього Закону в частині сплати бюджетними установами штрафних санкцій зупинена, вимоги про стягнення з відповідача у 2006 році штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005р. є неправомірними та задоволенню не підлягають .
Згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Суд зазначає, що вимоги про стягнення пені у сумі 11990,10 грн. нарахованої у відповідності до положень ст.20 Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” також є неправомірними у зв"язку з вищевикладеним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94, 160- 163 ,186 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Подобайло З.Г.
Постанова в повному обсязі виготовлена 13.11.06р.о 12-00 год.