ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 13 » серпня 2008 року справа № 22а-8085/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Нікуліна О.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області
на постанову Дружківського міського суду Донецької області
від 22.05.2008 року
у справі № 2а-97/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області
про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22.05.2008 року у справі № 2а-97/08 (суддя Лебеженко В.О.) позовна заява задоволена частково: визнані дії неправомірними та стягнуті недоотримані грошові кошти на оздоровлення за 2000 - 2005, 2007 роки, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовної заяви в частині стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік суд першої інстанції виходив з того, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно з п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без урахування розміру цього виду допомоги, встановленому постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Всі виплати, передбачені Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Позивач - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 - а.с. 8).
Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради, як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 2, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 зазначеного Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, особам, віднесеним до другої категорії - в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:
за 2000 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2001 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2002 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2003 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2004 рік - в сумі 26 грн. 70 коп.,
за 2005 рік - в сумі 100 грн.,
за 2006 рік - в сумі 100 грн.,
за 2007 рік - в сумі 0 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за 2003, 2004 роки, 100 грн. за 2005 рік , та несплату цих сум за 2007 рік, неправомірні.
Наряду з викладеним, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню в частині стягнення цих коштів за 2000 - 2002 роки, виходячи з наступного.
Як зазначалось раніше, суд першої інстанції вірно встановив, що за 2000 - 2002 роки позивачу недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог спеціального Закону, але, оскільки такі виплати хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256..
Тобто, в частині стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2002 роки позивач пред'явив вимоги до неналежного відповідача у справі, тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в стягненні коштів за 2000 - 2002 роки саме з цього відповідача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за рахунок Державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати у загальній сумі - 6773 грн. 60 коп. (за 2003 рік - 998 грн. 30 коп. (205 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.); за 2004 рік - 1423 грн. 30 коп. (290 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.); за 2005 рік - 1775 грн. (375 грн. х 5 - 100 грн. ); за 2007 рік - 2577 грн. (515 грн. х 5).
Наведені обставини вказують на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду, яка оскаржується, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22.05.2008 року у справі № 2а-97/08 - задовольнити частково.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22.05.2008 року у справі № 2а-97/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки згідно ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської Ради Донецької області за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки в сумі 6773 грн. 60 коп.
В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 13.08.2008 року проголошений повний текст постанови.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
О.А.Нікулін
З оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко