Суддя 1-ї інстанції Шальєва В.А.
Суддя - доповідач Геращенко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 серпня 2008 року справа № 22-а-8604/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Нікуліна О.А.
при секретарі Літвіновій Л.О.
за участю:
позивача не з'явився
відповідача Остапов С.В. за довір. від 12.08.2008 року № 3951/06
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у справі № 2а-5559/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та проводити перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року було частково задоволено зазначений позов ОСОБА_1 до УПФУ в Старобешівському районі Донецької області.
Постанова, виходячи із приписів спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 (з наступними змінами та доповненнями), вмотивована необхідністю їх застосування у межах спірних відносин.
В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки, на думку апелянта, при визначенні розміру слід керуватися відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі ЧАЕС), і є інвалідом 3 групи (категорія 1), а тому згідно ст. ст. 67, 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до 01.01.2008 року, розмір пенсії повинен дорівнювати 6-ми мінімальним пенсіям за віком і їм необхідно сплачувати щомісячну додаткову пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнюється розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.
Так, позивач належить (віднесено) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи з 14.12.2006 року, що підтверджується копіями посвідчення та довідки МСЕК, наявними у матеріалах справи (а.с. 7, 17).
16.01.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної державної і додаткової пенсії, на що відповідач 21.01.2008 року відповів відмовою (а.с. 4-6).
Зазначені обставини не спростовуються сторонам у справі.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до 01.01.2008 року передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до 01.01.2008 року визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частина четверта статті 54 спеціального Закону у редакції до 01.01.2008 року передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 3 статті 67 спеціального Закону в редакції до 01.01.2008 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону у редакції до 01.01.2008 року, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., та 22 грн. 30 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якщо «порядок» відповідає на питання «як, яким чином», то «розмір» - «скільки».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 грн., 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 28 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто відновлена дія вище приведених норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції до 01.01.2008 року, якими суд першої інстанції правомірно керувався при вирішенні справи.
Крім того, суд прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії позивачу у разі підвищення прожиткового мінімуму, оскільки Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача на майбутнє проводити перерахунок проводити перерахунок пенсії позивачу у разі підвищення прожиткового мінімуму, то суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку що вони задоволенню не підлягають з огляду на вимоги ст. 2 КАС України, яка передбачає судовий захист порушених прав, оскільки відсутні факти таких порушень прав позивача з боку відповідача у майбутньому.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії 16.01.2008 року, на час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до ст. ст. 50, 51, 52, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносно обчислення мінімальних розмірів пенсії по інвалідності та розмірів додаткових пенсій, а тому дії відповідача можуть бути визнані неправомірними лише з 22.05.2008 року, але щодо проведення перерахунок пенсії позивачу, то суд першої інстанції правильно визначився з датою, а саме з 01.01.2008 року у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що не призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає зміні.
Керуючись статтями 2, 11, 21, 160, 167, 184, 195, 196, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 статті 201, частиною 2 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у справі № 2а-5559/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та проводити перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму - задовольнити частково, а постанову суду - змінити.
У абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови після слів "Чорнобильської катастрофи" вказати "з 22.05.2008 року".
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у справі № 2а-5559/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та проводити перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Геращенко І.В.
Судді: Арабей Т.Г.
Нікулін О.А.