Суддя 1-ї інстанції Сенчишина Ф.М. справа № 22-а - 7383/08
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,
при секретарі Безруковій В.М.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Андрєєвої Т.О.- за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради на постанову Торезького міського суду Донецької області від 26 травня 2008 року по справі № 2-а-65/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 26 травня 2008 року визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2007 роки відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та на користь ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто заборгованість по допомозі на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 та 2007 роки в сумі 7768 грн. 20 коп., та відшкодована моральна шкода в розмірі 100 грн.
Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду треба скасувати , виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в період з 1998 - 2004 року у розмірі 26 грн. 70 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, з 2005 - 2007 роки у розмірі 100 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі, зокрема, - 26 грн. 70 коп. (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанов №836, 562 встановлені ними розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, тобто суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Вимоги позивача, щодо стягнення з УПСЗН Торезької міської ради Донецької області заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2000, 2001, 2002 задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ м від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2000, 2001,2002 роки колегія суддів вважає за необхідне відмовити.
Вимоги щодо компенсації на оздоровлення за 2006 рік також не підлягають задоволенню, так як відповідно до п. 37 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відносно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, колегія суду вважає що відповідно до положення п.2 Постанови Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено спеціальним Законом. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Таким чином судова колегія вважає, що помилковим є рішення суду, в частині стягнення з УПСЗН Торезької міської ради Донецької області заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2000, 2001, 2002 роки та стягнення моральної шкоди, тобто постанова прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 204, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 26 травня 2007 року по справі № 2-а-65/08 за позовом ОСОБА_1 до Торезької міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості на оздоровлення - задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 26 травня 2007 року по справі № 2-а-65/2008 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
В інший частині в задоволення позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 23 липня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.