Справа № 22-а-7529/08 Суддя 1-ї інстанції Янюк Ю.Б.
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.К., Білак С.В.,
при секретарі Безруковій В.М.
за участю сторін: позивача ОСОБА_1,
представник відповідача та третьої особи не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2008 року по справі № 2-а-24/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недотриманих сум,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2001- 2007 роки. Крім того, позивач зазначив, що він є інвалідом війни 3 групи і за своїм статусом мав пільги згідно із ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії та їх соціальний захист". Йому недоплатили одноразову допомогу. Просив стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги за 2004-2007 роки.
Постановою суду від 15 травня 2007 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнено заборгованість по допомозі на оздоровлення за період 2001- 2005 та 2007 роки у розмірі 5632 грн., а також недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2542 грн.
Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду треба змінити виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №3054-III), передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 21 грн. 50 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №3054-III , (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі, зокрема, - 21 грн. 50 коп. (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанови №836 встановлені нею розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.48 Закону України №3054-III та Закони України Про державний бюджет на 2003,2004, 2005, 2007 роки, тобто суд правильно задовольнив позов в цій частині і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів
Разом з тим , Вимоги позивача, щодо стягнення з УПСЗН Дзержинської міської ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001, 2002 роки задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі і в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2001, 2002 роки колегія суддів вважає за необхідне відмовити. Тому рішення суду в частині стягнення з УПСЗН Костянтинівської міської ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001-2002 рік є помилковим.
Таким чином , з урахуванням вже отриманих позивачем виплат, розмір недоотриманої ним щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005, 2007 роки складає: (205 грн. х 4)+(237 грн. х 4) +(332 грн. х 4) +(440 грн. х 4)- (21.5+21.5+90+90) = 4777 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь недоотриманої грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни за 2004- 2007 роки, то суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалід війни, що підтверджується відповідними посвідченнями. Правовий статус ветеранів війни, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551. Розділом 3 якого визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 13 якого передбачає пільги інвалідам війни.
Приписами частини 5 статті 13 зазначеного закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Колегія судів зазначає, що на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбаченим цим Законом.
Конкретні розміри для інвалідів війни 3 групи були встановлені Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Саме у зазначених розмірах позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу за вказаний строк, наведені обставини встановлені судом першої інстанції та не спростовуються сторонами.
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України серед інших положення статті 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” серед інших здійснюється у розмірі 300 грн.
Таким чином, виплата одноразової щорічної допомоги до 5 травня 2007 році здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального закону, суд першої інстанції вірно на користь позивача стягнув недоплачену суму за 2007 рік.
Суд першої інстанції вірно відмовив в решті позовних вимог та застосував положення ст. ст. 99 та 100 КАС України.
Таким чином судова колегія вважає, що помилковим є рішення суду, в частині стягнення з УПСЗН Костянтинівської міської ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2001,2002 рік. В решті постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2008 року по справі № 2-а-24/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа Головне управління державного казначейства у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недотриманих сум-залишити без задоволення .
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2008 року по справі № 2-а-24/08 -змінити.
Абзац другий резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
“ Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 та 2007 рік; щорічної разової грошової допомоги інваліду війни за 2007 рік”.
В абзаців третьому резолютивної частини постанови слова та цифри “за 2001-2005 роки, 2007 рік в розмірі 5632 (п'ять тисяч шістсот тридцять дві) гривні” змінити на слова та цифри : “за 2003-2005 роки, 2007 рік в розмірі 4777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім ) гривні”
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошений її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 1 серпня 2008 року.
Повний текст постанови виготовлений 6 серпня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Гаврищук Т.Г.
Білак С.В.