Справа № 2604/2637/2012
В И Р О К
іменем України
"16" лютого 2012 р.
Дніпровський районний суд
м. Києва в складі:
головуючого судді Марцинкевича В.А.
при секретарі Онуфрієнко О.С.
з участю прокурора Іванця М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, маючого на утриманні одну неповнолітню доньку. зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
за ст. 121 ч. 1 КК України,
встановив:
ОСОБА_1 30 жовтня 2011 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_2, заходячись на зупинці громадського транспорту «Алішера Навої»в м.Києві, зайшов до вагону тролейбусу № 46, який здійснював рух в бік бульвару Перова в м. Києві, в який в подальшому, на зупинці громадського транспорту «вулиця Петра Запорожця» зайшли раніше незнайомі йому: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 що також перебували в стані алкогольного сп'яніння.
Під час здійснення руху вказаного тролейбуса у зазначеному напрямку, ОСОБА_5, впізнавши неповнолітню ОСОБА_2, привіталася з останньою та розпочав розмову, яку в подальшому підтримав ОСОБА_3 В цей час, ОСОБА_1, знаходячись поруч з потерпілим ОСОБА_3, розпочав з останнім конфлікт і незважаючи на зауваження потерпілого та ігноруючи прохання останнього припинити конфлікт, наніс ОСОБА_3 один удар рукою в область обличчя, чим завдав потерпілому фізичного болю. Після чого, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розпочалася бійка, під час якої, ОСОБА_1, маючи сильніші фізичні дані, притис потерпілого спиною до вікна, розташованого в кінці вагона тролейбусу та став останнього утримувати. Одночасно потерпілий ОСОБА_3 намагаючись чинити опір діям ОСОБА_1, відштовхував від себе останнього. В цей час, свідок ОСОБА_4, з метою надання допомоги ОСОБА_3 та припинення дій ОСОБА_1, швидко підійшов до останніх та намагаючись відтягнути ОСОБА_1 від потерпілого, обхопив останнього зі спини. Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, силоміць посадили ОСОБА_1 на сидіння та стали останнього утримувати до зупинки тролейбуса.
В цей же день, приблизно о 18 години 45 хвилин, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з вказаного тролейбусу на зупинці громадського транспорту по бульвару Перова, 36 в м. Києві та ОСОБА_3, з метою витерти з обличчя сліди крові, зайшов за холодильні установи, розташовані поруч з продуктовим магазином, що знаходиться на вказаній зупинці. В цей час, у ОСОБА_1 раптово виникло почуття злоби та особистої неприязні до ОСОБА_3, у зв'язку з чим, у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на умисне спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні, швидко вийшов з вагону тролейбусу № 46 та утримуючи в правій руці ніж, підійшов до потерпілого та раптово наніс ОСОБА_3 один цілеспрямований потужний удар ножем в область ребер з лівого боку, чим спричинив останньому тілесні ушкодження.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинений ним тяжкий злочин, викинув ніж на інший бік проїжджої частини та з місця вчинення злочину зник.
В наслідок злочинних дій ОСОБА_1, згідно висновку експерту № 1922/Е від 30 грудня 2011 року у потерпілого ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: «рана розмірами 2х1 на передній поверхні грудної клітки зліва по переднє-пахвовій лінії по краю реберної дуги, з рановим каналом, що відходить від неї в напрямку зверху-вниз, ззовні-досередини, та по ходу якого перетинаються підшкірна жирова клітковина, м'язи, пристінкова плевра, пристінкова очеревина, та ушкоджується діафрагмальна поверхня селезінки; крововилив в плевральну порожнину (100мл рідкої крові), в черевну порожнину (до 500мл крові та згортків) -проникаюче колото-різане поранення грудної та черевної порожнини. Локалізація та характер вказаних ушкоджень дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок однократної дії гострого предмету, що має колюче-ріжучі властивості, до якого відноситься клинок ножа, в термін -30.10.2011 року. За ступенем тяжкості вищевказане проникаюче колото-різане поранення грудної та черевної порожнини відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з п. 2.1.3. Й, К «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.»
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння злочину, викладені в установочній частині вироку, щиро кається в скоєному.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_1 просить суд не допитувати потерпілого та свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Покази ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які підсудним не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_1 роз'яснено.
Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.
Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 1 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудному, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд враховує, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку та батька учасника війни та інваліда першої групи, який потребує постійного догляду, думку потерпілого, який просить не позбавляти ОСОБА_1 волі. Крім того під час інциденту мала місце неправомірна поведінка самого потерпілого.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Також, на думку суду, виправлення та перевиховання підсудного можливе без відбування призначеного покарання, а тому, у відповідності до ст. 75 КК України, ОСОБА_6 слід звільнити від його відбування з випробуванням.
Речові куртку чорного кольору та светер з розрізами та слідами крові слід знищити, інші -залишити при матеріалах кримінальної справи.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 рік.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком чинності, залишити попередню -підписку про невиїзд.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця, проживання роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Речові докази: куртку чорного кольору та светер з розрізами та слідами крові -знищити, інші -залишити при матеріалах кримінальної справи.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: