Справа № 2604/22130/12

1/2604/1239/12

В И Р О К

іменем України

"31" жовтня 2012 р.Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.

при секретарі Сазоновій В.Г.

за участю прокурора Пономарьової М.С.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм таксі «Бест», вдівця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, 10 липня 2012 року, приблизно о 11 годині 15 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер злочинних дій, бажаючи дезорганізувати діяльність чергової частини ГУМВС України в м. Києві та тим самим посягнути на громадську безпеку, користуючись власним мобільним телефоном марки «Нокіа С1», в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф», номер НОМЕР_1, зателефонував по номеру спецлінії «102»та не називаючи себе, зробив завідомо неправдиве повідомлення про те, що будівлю ГУМВС України в м. Києві, що по вул. Володимирській, 15 в м. Києві, заміновано. Перевіркою зазначеного повідомлення встановлено, що вибухових матеріалів та пристроїв в зазначеному будинку немає, а повідомлення про мінування є завідомо неправдиве.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявсь і пояснив, що 19.07.2012 року приблизно об 11.00 годині, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння зателефонував зі свого мобільного телефону на номер «102»та повідомив неправдиву інформацію про те, що будівлю ГУМВС України в м. Києві, що по вул. Володимирській, 15 заміновано. Навіщо він це зробив пояснити не може, мабуть тому, що перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.

Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у тому, що він здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, тобто завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 259 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 85, 86), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 87), раніше не судимий (а.с.84).

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_2, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, наявності пом'якшуючої обставини, ставлення підсудного до скоєного, враховуючи те, що він під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, на даний час працевлаштований, є вдівцем, має утриманні доньку та доглядає хворого на туберкульоз брата ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази по справі, а саме: диск фірми »формату CD-R місткістю 700 МВ з аудіо записом діалогу між оператором спецлінії «102»та громадянином ОСОБА_2, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 16-17) -зберігати в матеріалах справи; мобільний телефон марки «Нокіа С1», в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф», номер НОМЕР_1, який приєднаний до справи та переданий на зберігання до камери схову Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві (а.с.20) -звернути в доход держави.

Судові витрати по справі не понесені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 без дозволу органу КВІ не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_2, залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Речові докази по справі, а саме: диск фірми »формату CD-R місткістю 700 МВ з аудіо записом діалогу між оператором спецлінії «102»та громадянином ОСОБА_2, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 16) -зберігати в матеріалах справи; мобільний телефон марки «Нокіа С1», в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф», номер НОМЕР_1, який приєднаний до справи та переданий на зберігання до камери схову Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві (а.с.20) -звернути в доход держави.

Судові витрати у справі не понесені.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя: