АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/9445/12 Справа № 2-542/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т.О. Доповідач - Дерев'янко О.Г.

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,

суддів: Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

при секретарі: Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи: "Слов'янська універсальна біржа", орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради) про зобов'язання повернути будинок та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, та згідно неодноразово уточнених позовних вимог зазначав про те, що 18.09.1997 року між ним та ОСОБА_3 на товарній біржі "Нове століття" було укладено угоду купівлі-продажу нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1. На виконання умов договору ОСОБА_3 передав продавцю ОСОБА_2 44 284 грн., покупець вступив у володіння будинком, однак цей договір не отримав нотаріального посвідчення, як того вимагає закон, в силу якого нотаріально не посвідчений договір є недійсним, а будинок за нікчемним договором знаходиться у незаконному володінні відповідачів, чим порушується право власності позивача на його будинок. Правом та інтересом позивача у даній справі є повернення йому майна, отриманого відповідачем за нікчемною угодою. При поверненні будинку позивач має намір відшкодувати відповідачам вартість цього будинку. Позивач просив зобов'язати відповідачів повернути йому будинок за адресою: АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зі вказаного будинку (т.2 а.с.171-174).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи: "Слов'янська універсальна біржа", орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради) про зобов'язання повернути будинок та виселення -відмовлено.

В апеляцiйнiй скарзi позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового по суті позовних вимог. Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права (т.2 а.с.228-231).

29 жовтня 2012 року від ОСОБА_2 надійшла заява про перенесення розгляду справи, з якої вбачається, що позивач належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи апеляційним судом. Документів підтверджуючих поважність неявки суду не надав, тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 22.09.1989 року, від якого мають двох дітей -доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

18.09.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 293,80 кв.м., житловою площею 124,70 кв.м. Вказаний договір укладений на виконання біржової угоди, зареєстрованій на товарній біржі "Нове століття" 18.09.1997 року за № 128. Встановлено, що товарна біржа "Нове століття" 24.12.2003 року перереєстрована у товарну біржу "Слов'янська універсальна біржа".

У відповідності до ст.15 Закону України від 10.12.1991 року "Про товарну біржу" даний договір не підлягав нотаріальному посвідченню, був зареєстрований на біржі нерухомості "Нове століття", тому в силу положень вказаного закону він є укладеним. В подальшому 22.10.1997 року даний договір був зареєстрований в КП "ДМБТІ", що відповідає ч. 2 ст. 227 ЦК України (в ред. 1963 р.), право власності на вказаний будинок було зареєстроване за ОСОБА_3

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д*№017623 66006044 за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на земельну ділянку, площею 0,0620 га за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Судом встановлено, що у вказаному будинку проживають та зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 з дітьми -ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і це є їх єдиним житлом.

23.04.2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання вказаного договору купівлі-продажу від 18.09.1997 року дійсним та визнання за нею права власності на 2/3 частини житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2008 року за заявою ОСОБА_4 її позовна заява була залишена без розгляду.

06.09.2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання вказаного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на 2/3 частини житлового будинку та земельної ділянки. Зазначені позови були об'єднані в одне провадження. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2008 року за заявою ОСОБА_3 провадження у справі за його зустрічним позовом було закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.

06.11.2007 року третя особа у справі - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив застосувати наслідки недійсності угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.1997 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на товарній біржі "Нове століття", зазначений позов був прийнятий судом у даній справі. (т. 1а.с.235-236)

З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, яка на підставі договору дарування є власником земельної ділянки, що підтверджується договором дарування від 17.07.2008 року. Законність набуття ОСОБА_4 у власність вказаного будинку та земельної ділянки в судовому порядку не оспорюється.(т.2 а.с.158-165)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що вище зазначеним договором купівлі-продажу від 18.09.1997 року порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що між сторонами договору відбулося виконання всіх його істотних умов, а саме -відповідно до п.3 договору будинок проданий за 44 284,00 грн., які отримані позивачем від покупця ОСОБА_3 при підписанні договору, що також підтверджується наданою суду розпискою ОСОБА_2 від 10.10.1997 року та поясненнями в судовому засіданні його представника, ОСОБА_3 в КП "ДМБТІ" було зареєстроване право власності на цей будинок. Позивач звільнив вказаний будинок, а відповідачі вселилися в нього, проживають та зареєстровані в ньому, сплачують комунальні послуги та користуються ним, тому він є укладеним, що відповідає положенням ч.1 ст.153 ЦК України (в ред. 1963 року).

Крім того, відмовляючи позивачу в задоволенні його позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 пропущено передбачений чинним законодавством строк для звернення до суду із позовом, оскільки про укладення договору купівлі-продажу та його реєстрації на товарній біржі йому було відомо саме у день його укладання, коли він його підписав та отримав від відповідача ОСОБА_3 грошові кошти від продажу будинку.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ОСОБА_2 зазначив, що договір купівлі-продажу зазначеного домоволодіння від 18.09.1997 року є нікчемний і посилається на положення ч.4 ст.258 ЦК України, відповідно до яких позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Крім того, позивач посилається на те, що у день подання ОСОБА_4 позову про визнання дійсним цього договору перебіг позовної давності перервався.

В силу п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року до спірних відносин сторін не може застосовуватися спеціальний строк позовної давності у десять років, передбачений ст.258 цього Кодексу, оскільки строк позовної давності у три роки, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, за правилами обчислення його початку згідно ст.76 ЦК УРСР закінчився до 01.01.2004 року. З огляду на це суд мав право застосувати наслідки закінчення строку позовної давності відповідно до ст.80 ЦК УРСР незалежно від наявності про це заяви сторін.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: