Справа № 2-4781/11

Категорія 47

У Х В А Л А

24 травня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, суд,-

В С Т А Н О В И В :

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину.

Сторонами по справі заявлено клопотання про витребування з Державної прикордонної служби України відомостей про перетин позивачем та відповідачем кордону у 2010, 2011, 2012 роках.

Дослідивши в сукупності матеріали справи суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 302 ЦК України, збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про інформацію», інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Інформація про особу охороняється Законом.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Як вбачається з Рішенням Конституційного Суду України від 30.10.97 N 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_3), «…до конфіденційної інформації належать, зокрема, свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані…».

Судом встановлено, що відмості про перетин особою кордону є конфеденційною інформацією і може бути надані або самою особою або зокрема на вимогу суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання учасників процесу підлягає задоволенню, оскільки дійсно без ухвали суду зазначенні відомості отримати не можливо.

На підставі вищевикладеного, ст. 302 ЦК України, ЗУ «Про інформацію», керуючись ст. 137 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Зобов'язати Державну прикордонну службу України, що знаходиться за адресою: 01034, м. Київ, вул. Володимирська 26, надати до 12.06.2012 року інформацію про перетин державного кордону України в 2010, 2011, 2012 роках громадянами України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалу для виконання направити до Державної прикордонної служби України.

Попередити Державну прикордонну службу України, що відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. За неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про витребування доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

СуддяВ. С. Декаленко