Справа 2-637/2008 рік

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

           13 серпня  2008    року .                                                                                   м. Малин

 

 Малинський районний суд Житомирської області в складі :

 

  головуючого - судді Міхненка С.Д.

  секретаря       -           Кравець Л.Ю.

 

  з участю сторін  .

 

   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства « Прожектор » Малина про стягнення одноразової винагороди за вислугу років в розмірі 1306 грн. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ :

 

   Позивач 13 червня 2008  року  звернулась  з вимогами до ВАТ « Прожектор » ( далі Товариства  ) про стягнення одноразової винагороди за вислугу років в розмірі 1500 грн. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

   В судовому засіданні вимоги зменшила та просить стягнути одноразову винагороди за вислугу років в розмірі 1306 грн. та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди .

  Пояснила ,  що вона в 1976 році була прийнята на роботу у філію Київського заводу « Генератор »  яке в процесі своєї діяльності було реорганізовано у ВАТ « Прожектор ».

  02.10.2006 року була звільнена з роботи на підставі ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників .

  В порушення вимог умов колективного договору Товариства , ОСОБА_1. не була виплачена одноразова винагорода за вислугу років.

 

  Відповідач позов не визнав . Представник відповідача в заперечення позову пояснила , що оскільки фінансовий стан ВАТ « Прожектор»  в кінці 2006 року не дозволяв виплатити винагороду всім працівникам , то на засіданні Правління , яке є виконавчим органом товариства і здійснює керівництво його поточною діяльністю було прийняте рішення від 27.10.2006 року , узгоджене з профкомом товариства , як представником трудового колективу , який відповідальний за виконання колективного договору в період між зборами , яке було затверджене рішенням Наглядової ради від 30.10.2006 року та оголошено в наказі ВАТ « Прожектор»  № 188 від 31.10.2006 року - виплатити одноразову винагороду за вислугу років працюючим працівникам .

 

  Суд , вислухавши сторони ,  дослідивши надані докази вважає , що позов підлягає частковому  задоволенню.

   Відповідно до статті 97 КЗпП України (оплата праці на підприємствах, в установах і організаціях)  форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

  Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

 

  Судом встановлено , що позивач 24 вересня 1976 року прийнята на роботу у філію Київського заводу « Генератор » . Дане підприємство реорганізовано у ВАТ « Прожектор ».  Звільнена з роботи  02 жовтня 2006 року  відповідно до ч.1 п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з скороченням численості працівників.

 

 Колективним договором Товариства на 2006 - 2008 роки , який прийнятий конференцією трудового колективу працівників ВАТ « Прожектор » 26 травня 2006 року , в розділі 5 п.5.7 визначено , що адміністрація підприємства зобов'язується  винагороду за вислугу років виплачувати працівникам відповідно до положень і в залежності від наявності прибутку .

 

  В Положенні про виплату одноразової винагороди за вислугу років , затвердженого головою Правління Товариства від 30 травня 2006 року , в п.3.3. зазначено , що винагорода нараховується працівникам , які звільнились в зв'язку з скороченням чисельності .

 

  З довідки товариства про нарахування винагороди за вислугу років за 2006 рік видно , що ОСОБА_1. нарахована винагорода за вислугу років за 2006 рік в сумі 1306 грн.

 

  З довідки Товариства про прибуток за 2006 рік , видно , що сума фактичного прибутку за 2006 рік становила -414 тис. грн. ,  за винятком відрахувань - 120 ,5 тис. грн. , прибуток становить - 293, 5 тис. грн. 

 

  Суд вважає , що вимоги позивача щодо виплатити одноразової винагороди є доведеним та обґрунтованими , оскільки виплата даної винагороди передбачена  умовами колективного договору  Товариства . Товариство отримало прибуток за 2006 рік , а тому повинно було здійснити дану виплату позивачу при її звільненні .

  Будь - які обмеження щодо даних виплат є недопустимі  , оскільки відповідно до вимог статті 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Посилання позивача як на підставу для відмови у позові на наказ Товариства № 188 від 31.10.2006 року є необгрунтованим , оскільки в даному наказі міститься вимога щодо виплати одноразоовї винагороди за вислугу років працюючим працівникам , однак не зазначено , що не повинно здійснюватись дані виплати , працівникам , які звільнені  в зв'язку з скороченням численості працівників.

 

  Крім того в листі Товариства від 13.04.2007 року , що було надіслано на імя прокурора Малинського району відповідно до винесеного прокуратурою припису зазначено , що скороченним в 2006 році працівникам Товариства  не було відмовлено  у виплаті винагороди за вислугу років , про те враховуючи фінансовий стан підприємства, строки виплати даної винагороди були перенесені в наступний календарний рік.

 

  Щодо стягнення моральної шкоди , то суд вважає , що позов в даній частині підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 Позивач принижуючи свою гідність неодноразово зверталась до відповідача щодо здійснення належних їй виплат , однак отримувала відмову на свої звернення , що приводило до певних моральних страждань , вчасна невиплата винагороди вимагала від позивача прикладати зусиль для організації свого життя . Однак суд вважає , що розмір шкоди - 500 грн. є завищеним і що даний розмір слід обмежити до 100 грн. В решті вимог відмовити за безпідставністю .

 

   З відповідача підлягають стягненню  витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

 

   З відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 51 грн.

 

Керуючись ст.ст. 3,11,60,88, 213,214, 215  ЦПК України  , ст.ст. 97, 237-1  КЗпП України

 

ВИРІШИВ :

 

      Позов задовольнити частково .

 

   Стягнути з відкритого акціонерного товариства « Прожектор » на користь ОСОБА_1одноразову винагороду за вислугу років в розмірі 1306 грн. та 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

   В решті позову відмовити за безпідставністю .

 

   Стягнути з відкритого акціонерного товариства « Прожектор м. Малина на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

   Стягнути з відкритого акціонерного товариства « Прожектор м. Малина  витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі 30 грн.

 

        

  На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 

 

  На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  до  апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

 

 

 

Суддя                                                         С.Д. Міхненко