< Позивач > АКБ СР "Укрсоцбанк" < третя особа > Дніпровський районний суд міста Києва < Суд-місто >

Справа № 2-5516/11

Ухвала

іменем України

"26" квітня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірса О.В.

при секретарі Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1408-10 від 28 січня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Урсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міст Києва надійшла заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1408-10 від 28 січня 2011 року за позовом ПАТ «Урсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що справу розглянуто з порушенням вимог ст. ст. 16-19 Закону України «Про третейські суди»складом суду який створено при Асоціації українських банків, тому такий суд не може бути неупередженим та незалежним. Крім того, третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, посилаючись на те, що на час укладення кредитного договору по якому виникла заборгованість вона перебувала у шлюбі, і звертаючись до суду банк просив звернути стягнення на заставлене майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Проте, при розгляді справи в третейському суді її чоловіка не було залучено й ухвалено рішення про стягнення заборгованості безпосередньо з неї. Також вона не отримувала повідомлення про день, час та місце розгляду справи. Тому просила зазначене рішення про стягнення з неї заборгованості скасувати.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 вимоги, викладені в заяві підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та скасувати ухвалене рішення третейського суду.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк»в судовому засіданні проти вимог заперечувала, посилаючись на те, що про розгляд справи третейським судом відповідача ОСОБА_1 було повідомлено належним чином, ніяких заперечень від неї не надходило. Доводи заявника вважає необґрунтованими оскільки рішення третейського суду ніяким чином не впливає на права чи обов'язки чоловіка боржника, а посилання не можливість стягнення заборгованості за рахунок спільного майна подружжя надуманими. Склад третейського суду відповідав вимогам чинного законодавства. В задоволенні заявила просила відмовити.

Вислухавши пояснення представника заявника та представника ПАТ «Укрсоцбанк», дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 1408/10, оцінивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28 січня 2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, на підставі якого позов ПАТ «Укрсоцбанку»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»суми заборгованості за договором кредиту у розмірі 35889 гривень 82 копійки та третейського збору у розмірі 217464 гривні 23 копійки.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

- справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

- рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

- третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

- склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;

- третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду передбачені ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, яка набрала чинності з 01 березня 2011 року.

В обґрунтовування своїх вимог заявник посилається на те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст.ст. 16-19 Закону України «Про третейські суди», оскільки третейський суд є недержавним судом, який утворено юридичними особами - українськими банками, які об'єднались в асоціацію для вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, а відтак, на думку заявника, не може бути безстороннім, незалежним та неупередженим.

Як вбачається з пунктів 6.1, 6.2 кредитного договору сторони домовились, що всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладанням та виконанням положень цього Договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених осіб. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились, про те, що спір розглядається третейським суддею Білоконем Юрієм Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Таким чином, при підписанні кредитного договору сторони узгодили порядок вирішення спорів, в тому числі й порядок призначення складу суду.

З матеріалів третейської справи № 1408-10 вбачається, що справу розглянуто узгодженими сторонами складом суду, відповідач була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи третейським судом через свого уповноваженого представника, проте, будь-яких заяв щодо відводів суду, заперечення позовних вимог, відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Також заявник посилалась на те, що до участі у справі не було залучено її чоловіка. А у разі відсутності у неї коштів існує загроза звернення стягнення на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Як встановлено в судовому засіданні у ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість по кредитному договору, укладеному між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», у зв'язку з чим останні звернулись до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості. Відповідачем було залучено саме ОСОБА_1, як сторону кредитного договору.

ОСОБА_1 при розгляді справи була відсутня і будь-яких клопотань щодо залучення до участі у справі її чоловіка не подавала.

Таким чином, враховуючи те, що чоловік заявника не є стороною кредитного договору, клопотань про залучення його до участі у справі не надходило, підстави для залучення його до участі у справі в третейському суді відсутні.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи заявника ОСОБА_1 про те, що у разі примусового виконання рішення третейського суду може бути накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки доказів на підтвердження таких доводів заявником на надано.

Будь-яких інших доказів в обґрунтування доводів щодо наявності підстав для скасування рішення третейського суду, відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди», ст. 389-5 ЦПК України, заявником або його представником суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1408-10 від 28 січня 2011 року за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіє не обґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 51 , 56 Закону України «Про третейські суди», ст. ст. 10, 11, 58, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 217, 218, 294, 389-4-389-6 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1408-10 від 28 січня 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення в даному судовому засіданні.

С у д д я :