р

Справа № 2-1983/12

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Бортницька В.В.

при секретарі - Клименко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, цокольний поверх, літера «А», спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; поділити майно, що знаходиться у спільній власності подружжя наступним чином:

· визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

· визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки у праві спільної власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, цокольний поверх, літера «А»;

· залишити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2:

· залишити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у праві спільної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, цокольний поверх, літера «А».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 лютого 1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який 24 березня 2010 року рішенням Печерського районного суду м. Києва розірваний. За час перебування у шлюбі сторонами було набуто майно, а саме: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщенням за адресою: АДРЕСА_3, цокольний поверх, літера «А.». Оскільки майно набуте у шлюбі є спільною власністю подружжя, позивач просить виділити йому 1/2 частину вказаного майна.

Відповідачка - ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала. Звернулася з зустрічною позовною заявою та просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на нежиле приміщення № 56 (цокольний поверх) загальною площею 103,1 кв. м., у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, літ. «А» та на квартиру АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з лютого 2002 року з позивачем разом не проживала, не вела спільного господарства. Вона як фізична особа-підприємець з 2000 року орендувала нежиле приміщенням № 56 (цокольний поверх) загальною площею 103,1 кв. м., у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_3, літ. «А».

24 січня 2003 року як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - підприємець звернулась до Печерської РДА з заявою про приватизацію вищевказаного нежилого приміщення № 56 шляхом викупу. Згідно рішення II сесії Печерської районної у м. Києві ради XXIV скликання від 13.03.2003 року № 62 нежиле приміщення у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_3, літ. «А» затверджене на приватизацію шляхом продажу ОСОБА_3 15 липня 2003 року, між позивачем за зустрічним позовом та Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва, було укладено Договір № 481 купівлі-продажу нежилого приміщення № 56 (цокольний поверх) загальною площею 103,1 кв.м., у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_3, літ. «А». Спірне нежитлове приміщення № 56 не є майном, нажитим подружжям у шлюбі, а є одержаною громадянином часткою із державного фонду. Крім того, майно було придбане в період фактично припинених шлюбних відносин і за кошти суб'єкта підприємницької діяльності. Також, 26 грудня 2003 року, за Договором купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 стала власником квартири АДРЕСА_1, сплативши за квартиру позичкові кошти. ОСОБА_1 не приймав участі у купівлі позивачем за зустрічним позовом квартири № 36, коштів на її придбання, як і саму згодну на купівлю не надав. Про факт придбання ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, довідався значно пізніше в кінці 2004 року, в зазначеній квартирі відповідач жодного дня не жив, зареєстрованим не був. Тому позивач за зустрічним позовом, вважає, що вказане майно її особистою власністю.

Позивач за первісним позовом проти задоволення зустрічного позову заперечували у повному обсязі. У письмових запереченнях наданих суду зазначив, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2003 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час перебування останньої у шлюбі за спільні кошти подружжя і є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, цокольний поверх, літера «А», придбане ОСОБА_2, як фізичною особою, а не фізичною особою - підприємцем, тому у задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а у задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Статтею 368 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 23 лютого 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Палацом одруження «Дарницький», актовий запис 553.

15 липня 2003 року між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та ОСОБА_3 було укладено договір № 481 купівлі-продажу нежилого приміщенням № 56 (цокольний поверх) загальною площею 103,1 кв. м., у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_3.

26 грудня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2010 року шлюб, зареєстрований 23 лютого 1990 року Палацом одруження «Дарницький», актовий запис № 553, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Таким чином, під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було набуте вище вказане майно, яке в силу ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.

Положеннями статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (ст. 70 Сімейного кодексу України).

Аналізуючи вище викладене, судом встановлені достатні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини нежитлового приміщення № 56 (в літ. А) загальною площею 103,1 кв. м. по АДРЕСА_3.

Належність майна набутого в шлюбі подружжю на праві спільної сумісної власності встановлена законодавчо, тому позовні вимоги позивача про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя є необґрунтованими.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 стверджує, що спірне майно а саме нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_1 придбавалось нею після фактичного припинення шлюбних стосунків з позивачем. Крім того, нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки набувалося нею як приватним підприємцем в порядку приватизації шляхом викупу.

Проте вказані факти належними та допустимими доказами позивачем та її представником не підтверджені. Не може бути взяте до уваги посилання представника позивача на позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій зазначено, що сторони припинили шлюбні відносини з 2002 року, оскільки рішенням Печерського районного суду від 24.03.2010 року про розірвання шлюбу між сторонами такого факту не встановлено.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині припинення шлюбних стосунків з 2002 року та придбання відповідачкою майна за особисті кошти, оскільки вказані особи є близькими родичами відповідачки.

Не знайшло свого підтвердження належними доказами в судовому засіданні факт отримання відповідачем грошових коштів у свідка ОСОБА_5 на купівлю квартири .

Крім того, судовим розглядом беззаперечно встановлено, що Договір № 481 купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.07.2003 року укладений між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та ОСОБА_3, що свідчить про придбання нежилого приміщення саме фізичною особою, а не суб'єктом підприємницької діяльності.

Враховуючи вище викладене, зустрічний позов до задоволення не підлягає як такий, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1, то, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір у розмірі 3 219,00 грн.

Керуючись ст.ст. 60-61, 70-71 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину нежитлового приміщення № 56 ( в літ. А) загальною площею 103,1 кв.м. по АДРЕСА_3 в м. Києві.

Визнати ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину нежитлового приміщення № 56 ( в літ. А) загальною площею 103,1 кв.м. по АДРЕСА_3 в м. Києві.

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3219 гривень судових витрат.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва. В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення апеляційного провадження.

Суддя В.В. Бортницька