Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7943/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Петросян К.Є.,
при секретарі: Семціві О.В.,
за участю сторін:
представника позивача: Лівірної Н.В. (дов. №04-05/30-04 від 11.01.2012),
представника відповідача: Карімова Р.Р. (дов. №23/52 від 06.02.2012),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
11 жовтня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.03.1991 №875-ХІІ на підприємстві ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у 2011 році замість 349 інвалідів працювало 254, таким чином, підприємством відповідача не було забезпечено працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, не працевлаштовано у 2011 році ще 95 інвалідів, що підтверджується розрахунком суми позову та звітом за ф.№10-ПІ. Всього сума заборгованості підприємства перед державним бюджетом складає - 3 963 975,83 грн.
Несплата адміністративно - господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі здійснювати фінансування заходів по соціально - трудовій та професійній реабілітації інвалідів, що передбачено ч. 6 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що у 2011 році ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не виконало норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та просив суд стягнути з відповідача суму адміністративно - господарських санкцій у розмірі 3828448,70 грн. та пені у розмірі 135527,13 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких послався на те, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення - не зайнятих інвалідами робочих місць.
Так, 21.05.2007 на підприємстві був виданий наказ-постанова №504/28, відповідно до якого було прийнято рішення про створення на ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» 280 нових робочих місць для інвалідів. Починаючи з вказаної дати, підприємство постійно направляло до Сєвєродонецького міського центру зайнятості Луганської області відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів. У 2011 році на підприємстві працювало 254 інваліда.
На протязі усього 2011 року до Сєвєродонецького міського центру зайнятості подавалися звіти про наявність вакансій для інвалідів, де вказувалось від 14 до 22 назв професій, на які планувалося працевлаштування інвалідів. На Сєвєродонецькому міському сайті відповідачем розміщалися об'яви про набір інвалідів на роботу до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Така ж об'ява була розміщена 09.07.2011 у газеті «Сєвєродонецький хімік».
10.09.2011 до Луганського обласного відділення Фонду захисту інвалідів був направлений лист №06/ОК-945, де відповідачем висловлювалось прохання про сприяння в інформуванні інвалідів про наявність вакантних місць для цієї категорії громадян на ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».
У 2011 році до відповідача було працевлаштовано 64 інваліда. Усього на ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» станом на 30.12.2011 працювало 301 інвалідів (середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів становить 254 особи).
Проте 95 робочих місць для інвалідів залишилися вакантними, у зв'язку із не направленням уповноваженими органами до відповідача необхідної кількості інвалідів. Так, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, на підприємстві необхідно було працевлаштувати 349 інвалідів, однак фактично працювало 254 інваліди. Всі 64 інваліди, які були направлені Сєвєродонецьким міським центром зайнятості у 2011 році до ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», працевлаштовані. Безпосередньо інваліди на підприємство з приводу працевлаштування не звертались.
Тобто, вважає, що відповідач вжив усіх, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», заходів для працевлаштування цієї категорії громадян. Інформація про заходи, які вживались відповідачем по працевлаштуванню інвалідів, була направлена Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів листом від 14.02.2012 №01/ПП-57 разом із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік.
Відповідач є підприємством зі шкідливими, особливо шкідливими та особо важкими умовами праці. У 2011 році на підприємстві в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам за результатами атестації робочих місць за умовами праці працювало 4623 робітника, при загальній чисельності 8611 робітників.
Фактично, з урахуванням кількості робочих місць із звичайними умовами праці на підприємстві відповідача у 2011 році мали працювати 160 інвалідів, тоді як працювало 254 інваліди.
У зв'язку із вищевикладеним, просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Судом встановлено, що 16 лютого 2012 року ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.6), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 254 особи.
На виконання вимог п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» протягом 2011 року у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, подавало до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначало про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с.8-34).
Листом від 14.03.2012 №13/4-773 Сєвєродонецький міський центр зайнятості повідомив, що ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» надавало до центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів. Протягом 2011 року на підприємство працевлаштовані 53 особи. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості не було (а.с.7).
Зазначений факт не оспорюється також і позивачем. Слід зазначити, що в обґрунтування заявленого позову, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що надані відповідачем звіти про наявність вакансій були заповнені ним всупереч вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», а саме у графі 15 звіту підприємством відповідача проставлено «11» лише в чотирьох звітах, зокрема: за 14.06.2011 з вакансією «інженер-програміст», за 20.06.2011 з вакансією «кур'єр», за 26.07.2011 з вакансією «таксувальник» та за 18.08.2011 з вакансією «Слюсар-сантехнік».
Разом з тим, суд вважає, що заповнення відповідачем звітів про наявність вакансій всупереч вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН не може бути підставою для нарахування відносно нього адміністративно-господарських санкцій, з огляду на те, що у судовому зсіданні достеменно встановлено, що відповідачем приймалися усі заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.
Так, на Сєвєродонецькому міському сайті відповідачем розміщалися оголошення про набір інвалідів на роботу до ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Крім того, таке ж оголошення було розміщено 09.07.2011 у газеті «Сєвєродонецький хімік», які перебувають в матеріалах справи.
Також, 10.09.2011 відповідач звернувся до Луганського обласного відділення Фонду захисту інвалідів із листом №06/ОК-945, з проханням щодо сприяння в інформуванні інвалідів про наявність вакантних місць для цієї категорії громадян на ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».
Суд зауважує, що хоча відповідачем частина звітів і була заповнена всупереч вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності, однак ця формальна обставина не виключила направлення інвалідів до ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» для працевлаштування з боку Сєвєродонецького міського центру зайнятості. Крім того, всі ці звіти були прийняті центром зайнятості без будь-яких зауважень.
Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється позивачем, що у 2011 році до відповідача було працевлаштовано 64 інваліда, в тому числі у: січні - 3 особи, лютому, березні, квітні та травні - 1 особа, липні - 21 особа, серпні - 14 осіб, вересні - 8 осіб, жовтні - 6 осіб, листопаді - 3 особи та грудні - 5 осіб.
Фактів відмови у працевлаштування інвалідів, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутності інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3963975,83 грн. за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 1661,36 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 26 жовтня 2012 року.
Суддя К.Є. Петросян