Справа №22-1187-07

Категорія- Ц-27

Голов, в 1 інст.- Цвіркун О.С.

Доповідач- Василевич B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року                                                                         м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді- Василевича B.C. Суддів: Гордійчук C.O., Шимківа С.С. при секретарі Пивоварчук Т.В. з участю позивача ОСОБА_1, адвокатаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 6 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування будинку,-

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 6 липня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування будинку.

В апеляційній скарзі позивач доводить про незаконність та необґрун­тованість цього рішення через невідповідність висновків суду обстави­нам справи, неправильну оцінку доказів, а також дійшов необгрунтова­ного висновку про пропуск ним позивчем строку позовної давності.

По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши мате­ріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, 25 листопада 2003 року позивач подарував відповідачці належний йому житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1посвідчивши договір нотаріально.

Даний будинок належав йому на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріаль­ного округу 10 квітня 2002 року.

Заявивши вимогу про визнання договору дарування від 25 листопада 2003 року недійсним як такого, що був укладений під впливом помилки із-за неправильного уявлення про норму права, позивач посилається на те,що він позичив у відповідачки в 2002 році 1600 дол.США і в забезпечення його виконання на пропозицію відповідачки уклав договір дарування.

Проте суд обгрунтовано відхилив ці доводи.

По-перше, позивач став власником спірного будинку на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу 10 квітня 2002 року, з чого слідує, що він уже знав і був поінформований про характер, суть та наслідки такого виду правочину.

По-друге, п. 11 оспорюваного договору містить чітке підтвердження того, що цей договір не носить характеру мнимої чи удаваної угоди, а п.6 вказує на те, що обдарована набуває право власності на житловий будинок з надвірними будівлями з моменту підписання даного договору (а.с-7). Позивач підписав договір і немає підстав вважати,що він неправильно сприймав його зміст.

По-третє, договір позики від 10 квітня 2002 року, на забезпечення виконання якого начебто укладався договір дарування позивач укладав не з відповідачкою, а з її донькою ОСОБА_3

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не встановив мотивів укладення договору не заслуговують на увагу, оскільки помилка в мотивах не може бути підставою для застосування положень ст.57 ЦК України 1963 року, що діяла на час укладення договору.

Судом повно досліджені обставини справи, дана правильна оцінка добутим доказам і, враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Рівненського міського суду від 6 липня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.