Справа №2-1206/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сапон О.В.

Номер провадження 22-а/1890/18520/12 Суддя-доповідач - Литовченко

Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Таран С. А., Собина О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області та ОСОБА_2 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу 2330грн. щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої ст.55 розділу VІ Закону України від 26.12.2008р. «Про Державний бюджет України на 2009 рік» за 2009 рік з урахуванням вже отриманої позивачем суми. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач оскаржив судове рішення в частині відмови в позовних вимогах про перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки посилаючись на те, що допомога, про перерахунок якої він ставив питання, є щорічною, тобто може бути виплаченою на протязі всього року, а отже відповідачу наприкінці 2007 та 2008 років було відомо, що ця допомога виплачена йому у меншому розмірі.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі відповідно до ст.48 названого Закону має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідач, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатив позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90грн. - 24.01.2007р., за 2008 рік в сумі 90грн. - 28.01.2008р., за 2009 рік в сумі 90грн. - 26.01.2009р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, встановлений зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає розмірам цих виплат встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру спірних виплат, відповідач повинен керуватися ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат (розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати).

Дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік пунктом 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 19.12.2006р.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладений в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана із Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Проте, Рішенням Конституційного Суду №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України .

Відповідно до ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України законі, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Таким чином, висновок суду щодо неправомірності дій відповідача по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році є обґрунтованим, оскільки на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік - 26.01.2009р. внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визнано неконституційним відповідним рішенням Конституційного Суду України, та ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні у інший, передбачений законом спосіб, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати при реалізації положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія названої норми права не обмежувалась.

Є безпідставним посилання відповідача на те, що ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який і визначив розміри щорічної допомоги на оздоровлення Постановою від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Надання законодавцем вказаною ст.62 Закону права Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону і положення цієї норми про те, що рішення Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, не означає, що Уряд, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача на отримання спірних виплат у розмірах, встановлених Законом, який має вищу юридичну силу, та встановлювати розмір таких виплат.

Посилання відповідача на положення ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» про фінансування передбачених цим Законом виплат за рахунок державного бюджету, а тому норми, які вводяться відповідними Законами про Державний бюджет України є пріоритетними відносно інших законів , є необґрунтованими, оскільки відповідач як орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на нього зобов'язань, встановлених Конституцією та законами України.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на перерахунок суми допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки, оскільки допомога була ним отримана 24.01.2007р. та 28.01.2008р., тобто до прийняття Конституційним Судом рішення, яким визнано такими, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними) зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 роки згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Інші доводи апеляційних скарг є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визначення суми стягнення недоплачених коштів. Відповідно до статей 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача діяти відповідно до закону, а не визначати конкретну суму недоплаченої допомоги.

Окрім того, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд помилково стягнув з ПФУ на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2009р. №825) розмірі для вимог немайнового характеру - 8грн. 50коп.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2010 року у даній справі змінити, виключивши з його мотивувальної та резолютивної частини вказівку про конкретну суму допомоги на оздоровлення ОСОБА_2.

Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, стягнути з управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_4 37 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -