Справа №22ц-1704/07 Суддя першої інстанції Лузан Л .В.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О.,
суддів: Довжук Т.С. , Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Негрун І.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4. та відповідача ОСОБА_5.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та
ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини житлового будинку,
ВСТАНОВИЛА:
26 лютого 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5. та
ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 47/100 частки житлового
будинку АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 серпня 2005 р. він уклав з відповідачами договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. За умовами цього договору вартість купленої ним частини будинку склала 5000 доларів США.
В день укладення договору ОСОБА_1 сплатив відповідачам 1000 доларів США та
вселився із сім'єю в придбане житло, а решту грошей зобов'язався сплатити продавцям
протягом 2006 року, з подальшим посвідченням зазначеного договору в нотаріальній кон
торі,
27 лютого 2006 р. позивач сплатив відповідачам ще 1500 доларів США, а потім вони
відмовились отримувати від нього остаток договірної суми та посвідчувати договір купівлі-продажу житла в нотаріальній конторі, посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано, а ОСОБА_3 тепер не має іншого житла.
Посилаючись на викладені обставини та на те, що він частково виконав свої зобов'язання по зазначеному договору, а відповідачі безпідставно відмовляються від його нотаріального посвідчення, позивач просив суд задовольнити його позов.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 21 червня 2007 р. позов задоволений повністю. Вказаний договір купівлі-продажу частини житлового будинку, укладений між сторонами, визнано дійсним. Визнано право власності ОСОБА_1 на 47/100 часток зазначеного будинку та стягнуто з нього на користь ОСОБА_5. й ОСОБА_3 по 6312 грн. 50 коп. кожному решти договірної суми.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить скасувати ухвалене по справі судове рішення, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам й дійшов вірного висновку, що згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що 47/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_5. (а.с. 7, 52), який до 26 березня 2006 р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (тепер -ОСОБА_3).
В судовому засіданні районного суду встановлено, що 27 серпня 2005 року між по
зивачем ОСОБА_1 та відповідачами був укладений договір купівлі-продажу 47/100 часток
названого будинку.
При укладенні вказаного договору сторони домовилися щодо всіх істотних його умов (предмету договору купівлі-продажу, ціни продажу, порядку здійснення платежів та подальше посвідчення договору купівлі - продажу в нотаріальній конторі), що підтверджується письмовими доказами (а.с. 16).
Зазначені обставини визнані сторонами в судовому засіданні (а.с. 67 - 78), а тому районний суд правильно визначився, що відповідно до ст. 61 ЦПК України, вони доказуванню не підлягають.
Станом на 27 лютого 2006 р. позивач, з обумовленої умовами даного договору вартості будинку 5000 доларів США, сплатив половину цієї суми, а в подальшому відповідачі без поважних причин відмовились приймати остаток боргу та ухиляються від нотаріального посвідчення договору.
Встановивши такі обставини справи, місцевий суд, керуючись ст. ст. 16, 220, 328 ЦК України, обгрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.
Посилання апелянтки на позбавлення її права на житло спростовується наступним:
· визнанням нею того, що при укладенні вказаного договору вона з чоловіком добровільно реалізували своє право розпорядитись належною їм власністю на власний розсуд;
· на час укладення угоди й тепер відповідачам належить на праві власності квартира АДРЕСА_2, де вони проживають;
· ще з 25 серпня 2005 р. й до тепер відповідачі дозволили ОСОБА_1. проживати в указаному будинку, не ставлячи питання про визнання угоди недійсною чи повернення йому грошей.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем 47/100 частки вказаного житлового будинку становлять ізольовану цілісну квартиру з об'єднаним електро-газо-обладнанням, що спростовує вказівки апеляційної скарги на ізольованість 22/100 та 27/100 часток даного будинку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вознесенсь-кого міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2007 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двух місяців.