ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/1774/11

Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області (далі також -УПФ) про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою УПФ на рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2011 року,

встановив:

Позивачем у грудні 2010 року оскаржено здійснення відповідачем у травні 2009 року чергового перерахунку пенсії відповідно до положень статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон № 1058-ІV) з урахуванням показника заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні чи середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки (далі -показник СЗП), за 2006 рік, а не за рік, що передував року звернення позивача за перерахунком пенсії.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2011 року скасовано постанову Стахановського міського суду Луганської області від 13 квітня 2010 року про відмову в задоволенні позову та позов ОСОБА_4 задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи УПФ, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування апеляційним судом норм права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та Закон № 1058-ІV.

Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону № 1058-ІV, частина четверта якої (у редакції після визнання неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», чинній на час виникнення спірних відносин у цій справі та розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Правила частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислено заробітну плату (дохід). Наведена норма передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 КАС, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника СЗП за 2008 рік відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, тому застосування його для перерахунку є безпідставним.

Судами встановлено, що позивач після призначення йому пенсії продовжував працювати і відповідно до Закону № 1052-ІV реалізував право на черговий перерахунок пенсії в порядку, встановленому статтями 40, 42 цього Закону.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про правомірність дій УПФ, яким перерахунок призначеною позивачеві пенсії здійснено з урахуванням страхового стажу позивача та показника СЗП за 2006 рік є правильним. Його рішення апеляційним судом скасовано з порушенням норм матеріального права (статті 40, 42 Закону 1058-ІV).

Згідно з положеннями пункту 5 частини першої статті 223 та 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до Закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2011 року скасувати та залишити в силі постанову Стахановського міського суду Луганської області від 13 квітня 2010 року.

Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали. Рішення суду касаційної інстанції може бути переглянуте Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді