Справа 22ц- 1706 / 2007 року Головуючий 1-ї інстанції: Вострікова Л.В.
Категорія 39 Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.
РІШЕННЯ
Іменем України
2007 року вересня місяця 24 дня судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О.,
Кутової Т.З.,
при секретарі: Гапєєвій Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3., його представника ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року постановлене по справі за позовом
ОСОБА_1
до
приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа Вознесенський
міськрайонний центр зайнятості про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу та моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_3 про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позивач посилався на те, що він, як безробітний, був працевлаштований до приватного підприємця ОСОБА_3. водієм з 22 березня 2006 року. В березні 2007 року роботодавець запропонував йому звільнитися за власним бажанням, на що позивач не погодився, а 23 березня 2007 року наказом № 29 його звільнено за прогули без поважних причин. Оскільки прогулів позивач не скоював, своє звільнення вважає незаконним, а тому просив задовольнити заявлені вимоги.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на обліку як безробітний в Вознесенському Центрі зайнятості.
Відповідно до умов договору між Вознесенським Центром зайнятості та
приватним підприємцем ОСОБА_3 про працевлаштування безробітного
ОСОБА_1. останнім 22 березня 2006 року було укладено безстроковий трудовий договір з відповідачем (а.с. З, 4). За даним договором позивач зобовязався виконувати роботу водія на протязі робочого дня з 8-00 годин до 17-00 годин з оплатою праці 680 грн. в місяць з наданням вихідних днів в суботу та неділю.
Додатково трудовий договір на вказаних умовах був оформлений наказом приватного підприємця від 22 березня 2006 року.
В доповідних записках працівників ОСОБА_5. та ОСОБА_6приватний підприємець ОСОБА_3 повідомляється про те, що водій ОСОБА_1. був відсутній на роботі 20, 21 та 22 березня 2007 року.
Наказом № 28 від 22 березня 2007 року ОСОБА_1. оголошено догану за прогули 20 та 21 березня 2007 року, а наказом за № 29 від 23 березня 2007 року за прогули його було звільнено (а.с. 59, 65).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем в зазначені дні було скоєно прогули без поважних причин, а тому він обгрунтовано був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Між тим з таким погодитись не можна.
Як пояснив позивач, що 20 березня 2007 року до нього звернувся роботодавець з вимогою написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, посилаючись на відсутність для нього роботи. Але з таким позивач не погодився і написав заяву про надання планової відпустки (а.с. 32). Кожний день позивач о 8-00 приходив на роботу до офісу приватного підприємця ОСОБА_3., але йому пояснювали, що для нього роботи немає.
Вказані обставини підтверджуються свідками ОСОБА_7. та ОСОБА_8 З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що автомобіль ВАЗ -2101 д/н НОМЕР_1, на керування яким позивачу видане доручення, було вилучено з його користування, а доручення на керування іншими машинами не видавалося. Про таке не заперечував і відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції.
Із копії доручення, яке мається на а.с. 17, слідує, що воно видано строком лише на один рік і дісне до 5 квітня 2007 року.
Відповідач, заперечуючи проти вказаних доводів, не надав належних доказів тому, який обсяг обов'язків мав позивач на займаній посаді, якою іншою роботою ( в звязку з вилученням автомобіля) він був забезпечений відповідачем і яку саме роботу він не виконав в дні, зараховані як прогули. Такі дані відсутні як в докладних записках, так і в самих наказах.
Крім того, із довідки наданої Вознесенським міськрайонним центром зайнятості видно, що особи прийняті приватним підприємцем ОСОБА_3. за умовами надання державних дотацій працювали не більше 8-12 місяців (а.с. 27). Такі данні свідчать про наявність практики у вказаного роботодавця звільнення працівників з різних підстав після закінчення строку надання державних дотацій.
Посилання відповідача на те, що і раніше позивач не знаходився на робочому місці на протязі всього робочого дня з 8 до 17 годин, що в разі необхідності його викликали на роботу за телефоном, але при цьому, ніяких заходів дисциплінарного впливу до нього не було застосовано, свідчить не про порушення позивачем трудової дисципліни, а про узгодження сторін про такий режим роботи на протязі періоду виплати державних дотацій.
Враховуючи наведене, судова колегі дійшла висновку, що відсутність позивача на робочому місці 20, 21 та 22 березня 2007 року була викликана порушенням роботодавцем умов трудового договору, а саме не забезпеченням його роботою. За такого відсутність ОСОБА_1. на протязі цілого робочого дня не може вважатися прогулом без поважних причин. Тому законних підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення в вигляді догани та звільнення немає.
За такого, рішення суду, як не відповідаюче вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про визнання наказу № 28 від 22 березня 2007 року про оголошення догани незаконним, та виходячи з незаконності наказу за № 2е) від 23 березня 2007 року про звільнення - про поновлення ОСОБА_1. на роботі на посаді водія у приватного підприємця ОСОБА_3 з дня звільнення.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України встановлено місячний строк для звернення до суду
з позовними вимогами про поновлення на роботі з дня вручення копії наказу про
звільнення або з дня видачі трудової книжки. Враховуючи, що роботодавцем не
доведено вручення копії наказу, чи трудової книжки до 27 березня 2007 року то немаг підстав вважати звернення позивача з даним позовом до суду 27 квітня з пропуском встановленого строку. Тому відсутні підстави для його поновлення.
Відповідно до вимог 235 КЗпП України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу. Сума яка підлягає стягненню становить 680 грн. х на 6 місяців та дорівнює 4080 грн.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в грошовому виразі судова колегія вважає за необхідне відмовити, оскільки поновлення порушенних прав позивача шляхом поновлення його на займаній посаді є достатньою компенсацією його моральних страждань.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИ ЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. - задовольнити частково.
Рішення Вознесенського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2007 року - скасувати, по справі ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ приватного підприємця ОСОБА_3 за № 28 від 22 березня 2007 року про оголошення догани ОСОБА_1 за прогули 20 та 21 березня 2007 року.
Поновити ОСОБА_1 на роботі у приватного підприємця ОСОБА_3 на посаді водія з 23 березня 2007 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 4080 грн. (чотири тисячи вісімдесят грн.) середнього заробітку за час вимушенного прогулу.
В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.