УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 2/0109/2009/2012Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.
"31" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБолотова Є.В.
СуддівПономаренко А.В. Сокола В.С.
При секретаріУрденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, прокуратури Київського району м. Сімферополя про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та прокуратури Київського району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2012 року,
встановила:
У січні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою прокурора Київського району м. Сімферополя від 07 березня 2001 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України.
01 вересня 2001 року постановою слідчого прокуратури Київського району м. Сімферополя дії ОСОБА_6 перекваліфіковані на ч. 5 ст. 191 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району м. Сімферополя від 27 грудня 2010 року зазначену кримінальну справу закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Вважаючи, що вищенаведеними діями йому завдана моральна шкода, яка виражена в порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршенні відносин з оточуючими, приниженні його честі та гідності, позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 500 тис. грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку, відкритому у Державній казначейській службі України на користь ОСОБА_6 126 256 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі прокуратура Київського району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити судове рішення, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 500 000 грн.
В судовому засіданні прокурор підтримала вимоги власної апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник Державної казначейської служби України вважає обґрунтованою подану прокурором апеляційну скаргу.
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлявся належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора, представника Державної казначейської служби України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності та доведеності факту незаконності притягнення позивача як обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, що завдало моральної втрати, призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою прокурора Київського району м. Сімферополя від 07 березня 2001 року відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України.
01 вересня 2001 року постановою слідчого прокуратури Київського району м. Сімферополя дії ОСОБА_6 перекваліфіковані на ч. 5 ст. 191 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури Київського району м. Сімферополя від 27 грудня 2010 року зазначену кримінальну справу закрито в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Згідно із ч. 5, ч. 6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно із ч. 3 ст. 13 вищезазначеного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.
Установивши, що кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_6 було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, що внаслідок слідчих дій при розслідуванні кримінальної справи йому завдано моральну шкоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Визначаючи мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, суд вірно виходив із мінімального розміру заробітної плати, що діяв на час розгляду справи.
Мінімальний розмір заробітної плати на день винесення оскаржуваного рішення згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» становить 1 073 грн. Під слідством та судом ОСОБА_6 перебував 117 місяців 20 днів. Таким чином, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди - 126 256 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями).
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 09 серпня 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та прокуратури Київського району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.