Справа № 22ц-1769/07 Головуючий у 1-й інстанції Черенкова Н.П.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
УХВАЛА
Іменем України
2 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - СлавгородськоїН.П., суддів: Базовкіної Т.М. , Мурлигіної О.Я., при секретарі БобуйокІ.Ф., за участю:
· позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2
· представника відповідачів ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 червня 2007 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання права власності на Уг частину квартири АДРЕСА_1
Позивачка зазначала, що з вересня 1996 р. проживала з ОСОБА_6однією сім'єю і вела спільне господарство. 13 жовтня 1999 р. була придбана ними за спільні кошти на ім'я ОСОБА_6. вказана квартира у спільну сумісну власність. 15 травня 2001 р. між ними був зареєстрований шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Крім неї спадкоємцями є його доньки -відповідачі по даній справі.
Судом залучені до участі в справі в якості третіх осіб 1-а Миколаївська державна нотаріальна контора і КЖЕП „Забота".
Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 червня 2007 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що суд неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно визначив правовідносини, які склалися між нею та ОСОБА_6. щодо спірної квартири, і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, яке діяло на той час.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь в справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка постійно проживала однією сім'єю з ОСОБА_6. з травня 1999 р. за адресою: АДРЕСА_2, де була прописана з 11 травня 1999 р. За договором купівлі-продажу від 13 жовтня 1999 р. ОСОБА_6 придбав трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якому вказана її ціна - 9626 грн. На житлову площу
2
цієї квартири 15 лютого 2000 р. ОСОБА_6 і ОСОБА_1 прописались, а 15 травня 2001 р. вони зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями його майна є його дружина ОСОБА_1 і його діти ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Згідно ст. 17 Закону України "Про власність" майно, набуте внаслідок сумісної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не установлено письмовою угодою між ними.
Пред'являючи позов та підтримуючи його в судовому засіданні, ОСОБА_1 посилалась на те, що у придбання спірної квартири були вкладені і її кошти, які вона отримала від продажу своєї власної квартири.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, і доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи спір, суд дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано доказів вкладення її особистих коштів у придбання спірної квартири, а тому вона не може бути визнана спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_6.
Так, згідно договору купівлі-продажу позивачка та її син ОСОБА_7. продали квартиру в м. Чернігові, яка належала їм обом, за 11098 грн. 19 листопада 1998 р. (а.с. ЗЗ), а 25 листопада 1998 р. ОСОБА_7. придбав в м. Миколаєві квартиру за 8862 грн. за договором купівлі-продажу (а.с. 103-104). Позивачка ж до оформлення договору купівлі-продажу спільної з сином квартири поклала 6670 грн. на свій рахунок в ощадному банку в м. Чернігові, який закрила 25 січня 2000 p., знявши з нього 9752 грн. 07 коп. (а.с. 141).
Таким чином, час продажу позивачкою квартири та придбання ОСОБА_6. спірної квартири не співпадають на один рік, а грошовий вклад був знятий позивачкою через кілька місяців після посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири.
Крім того, ОСОБА_6 4 лютого 2000 р. теж продав свою квартиру АДРЕСА_2 за 11696 грн. (а.с. 101). Позивачка, яка є пенсіонеркою і отримує пенсію в незначному розмірі, поклала в ощадному банку в м. Миколаєві 29 червня 2004 р. на свій рахунок 10000 грн., з якого 29 липня 2005 р. зняла 11172 грн. 07 коп., а 29 липня 2005 р. поклала 20000 грн. (а.с. 134-135).
Сам по собі факт проживання позивачки з ОСОБА_6. однією сім'єю та прописка її в спірній квартирі не є підставою для визнання цієї квартири їх спільною сумісною власністю.
Наведені ОСОБА_1. в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 9 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.