Справа № 22ц- 1530/07р.                               Головуюча    1    інстанції     Подзігун Г.В.

Категорія 30                                                     Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої               -        Буренкової К.О.,

суддів:      Козаченка В.І.,     Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Негрун І.О.,

за участю прокурора                   Коробченка Д.М. ,

представника відповідачки      ОСОБА_3.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від    14 травня 2007 року за позовом

прокурора Миколаївської області,  який діє в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про виселення,  вселення та усунення перешкод в користуванні квартирою,

ВСТАНОВИЛА:

25 жовтня 2005 року прокурор звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2. з позовом до ОСОБА_1,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_3. про їх виселення з квартири АДРЕСА_1,  усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в зазначену квартиру ОСОБА_2.

Позивач вказував,  з 12 жовтня 2001 року неповнолітній ОСОБА_2. знаходиться під опікою старшого брата ОСОБА_5. Згідно свідоцтва на право власності від 04 грудня 2003 року спірна квартира належить їм на праві спільної власності по [А частини кожному. В 2002 році в цю квартиру вселилися відповідачі,  а неповнолітній ОСОБА_2. був безпідставно виселений з зазначеної квартири.

Посилаючись на вказане,  прокурор просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги,  надав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про виселення із квартири ОСОБА_4. та ОСОБА_3. у зв'язки з їх непроживанням в неї.

Ухвалою Центрального районного суду м.  Миколаєва від 14 травня 2007 року провадження по справі за позовом прокурора Миколаївської області,  який діє в інтересах

неповнолітнього ОСОБА_2.  до ОСОБА_1,  ОСОБА_4  ОСОБА_3  в

частині позовних вимог про виселення ОСОБА_3. та ОСОБА_4. припинено.

Рішенням Центрального районного суду м.  Миколаєва від 14 травня 2007 року позов задоволено частково. Постановлено виселити ОСОБА_1 зі спірної квартири та вселити в спірну квартиру ОСОБА_2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта,  рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення прокурора та представника відповідачки,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно з'ясував обставини справи,  дав належну оцінку доказам,  які були представлені сторонами і дійшов правильного висновку про те,  що право ОСОБА_2,  як співвласника спірної квартири,  порушено. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов прокурора,  який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи,  рішенням виконкому Центрального району Миколаївської міськради від 12 жовтня 2001 року ОСОБА_5 призначений опікуном над неповнолітнім братом ОСОБА_2. (а.с.  10).

Згідно свідоцтва про право власності на житло ім належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частини спірної квартири (а.с.  4).

Відповідно до положень  ст.  48 Закону «Про власність» від 07 лютого 1991 року власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права,  а згідно  ст.  387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно,  без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому помилкове посилання суду на норму  ст.  151 ЖК України не тягне скасування рішення,  оскільки по суті не змінює висновків суду і відповідно до ч. 2  ст.  308 ЦПК України,  відносяться до формальних міркувань для його скасування.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними та не мають правового значення.

Таким чином,  рішення суду є законним і обгрунтованим,  а апеляційна скарга,  на підставі  ст.  308 ЦПК України,  не підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.  ст.  303,  308,  313,  315 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Центрального районного суду м.  Миколаєва від 14 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.