У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          30 червня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти та науки Рівненської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

               У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом НОМЕР_1 його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, проте це звільнення він вважає незаконним, оскільки ніяких аморальних проступків не вчиняв.

             Рішенням Острозького  районного суду від 13 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено. 

             Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006  року рішення районного суду скасовано, постановлено поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6780 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.             

             У касаційній скарзі Управління освіти та науки Рівненської обласної державної адміністрації просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване  рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу Управління освіти та науки Рівненської обласної державної адміністрації відхилити, рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2006 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                Л.І.Охрімчук

                                                                                                          П.В.Панталієнко      

                                                                                                          Ю.Л.Сенін