ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-66/1550-2012 22.02.12
Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Прудніковій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
про стягнення в порядку регресу витрат в розмірі страхового відшкодування -15521,92 грн., пені у розмірі 389,75 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Кравець О.С. -за довіреністю від 01.04.2011 року
від відповідача: Кудрявський С.М. -за довіреністю від 18.01.2012 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Київська Русь»(надалі - позивач), звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(надалі - відповідач) про стягнення в порядку регресу витрат в розмірі страхового відшкодування -15521,92 грн., пені у розмірі 389,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту від 18.08.2008 року, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 15521,92 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним 21.02.2012 року було в повному обсязі перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 15521,92 грн., яка заявлена позивачем до стягнення у даній справі.
Щодо вимоги позивача стягнути пеню в розмірі 389,75 грн., що нарахована протягом періоду з 10.12.2011 року по 08.02.2012 року, відповідач зазначив, що, з огляду на отримання відповідачем претензії на суму 15521,92 грн., прийняття відповідачем рішення про виплату страхового відшкодування 06.01.2012 року, виплату його 21.02.2012 року та враховуючи положення статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у позивача виникло право нараховувати пеню лише з 21.01.2012 року.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
За договором добровільного страхування наземного транспорту № 072/К-08, укладеного 18.08.2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Київська Русь»(страховик) та Білецьким Сергієм Михайловичем (страхувальник), було застраховано транспортний засіб - автомобіль «Mersedes-Benz E200», державний реєстраційний номер АА7001ВЕ.
Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009 року в м. Києві по вул. Саперно-Слободській, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер АІ1228ВМ під керуванням Арделяна Максима Валентиновича, з автомобілем «Mersedes-Benz E200», державний реєстраційний номер АА7001ВЕ, під керуванням Білецького Сергія Михайловича.
При цьому, транспортний засіб -автомобіль «Mersedes-Benz E200», державний реєстраційний номер АА7001ВЕ, отримав механічні ушкодження.
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Арделян М.В. Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Голосіївського районного суду м. Києва, якою Арделяна Максима Валентиновича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до звіту № 1921 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 16.05.2011 року суб'єктом оціночної діяльності -оцінювачем ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «ЛЕГІОН», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Mersedes-Benz E200», державний реєстраційний номер АА7001ВЕ, складає 16517,44 грн.
За страховим випадком -ДТП, що сталась 04.03.2009 року за участю застрахованого автомобіля, згідно розрахунку суми страхового відшкодування та Страхового акту від 18.05.2011 року № 026/11 за договором страхування № 072/К-08 від 18.08.2008 року, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15521,92 грн.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником у відповідності до вимог договору страхування наземних транспортних засобів № 072/К-08 від 18.08.2008 року та перерахував страхове відшкодування в розмірі 15521,92 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 25.05.2011 року.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем «Фольксваген», державний реєстраційний номер АІ1228ВМ, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген Таурек», державний реєстраційний номер АІ1228ВМ, на момент ДТП була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/5554296).
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування наземних транспортних засобів, суд робить висновок про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку, в межах фактичних затрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
При цьому, враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність такої особи, у даному випадку, до відповідача у даній справі.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 07.11.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 15521,92 грн.. Зазначена претензія була отримана повноважною особою відповідача 10.11.2011 року.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5554296 було встановлено нульову франшизу та ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, у сумі 51000,00 грн.
Враховуючи визначені полісом № ВС/5554296 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15521,92 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням від 21.02.2012 року № 20245 відповідачем перераховано на рахунок позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу згідно договору страхування № 5554296 від 12.12.2008 року (Арделян М.В.) в розмірі 15521,92 грн.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, виплата відповідачем на користь позивача суми в розмірі 15521,92 свідчить про виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування згідно договору страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/5554296), та відсутність між сторонами спору в цій частині.
Відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення в порядку регресу витрат в розмірі страхового відшкодування 15521,92 грн., підлягає припиненню в порядку п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 389,75 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1 в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Як зазначалось, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 07.11.2011 року на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 15521,92 грн. Зазначена претензія була отримана повноважною особою відповідача 10.11.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 389,75 грн., який розрахований арифметично вірно та у відповідності до частини 2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за період з 10.12.2011р. по 08.02.2012р.
Заперечення відповідача щодо періоду нарахування пені суд спростовує, оскільки відповідач посилався, в обґрунтування таких заперечень на редакцію Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка не була чинною на час врегулювання страхового випадку.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 389,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки суму витрат в розмірі страхового відшкодування -15521,92 грн. було сплачено відповідачем після звернення позивача з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 6, 12, 22, 29, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 549, 551, 610, 611, 612, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь» до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення в порядку регресу витрат в розмірі страхового відшкодування -15521,92 грн., пені у розмірі 389,75 грн. -задовольнити частково.
Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в порядку регресу витрат в розмірі страхового відшкодування 15521,92 грн. -припинити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, пр.. Перемоги, 65, ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь»(03035, м. Київ, Солом'янська площа, 2, оф 703, ЄДРПОУ 31171581) суму пені у розмірі 389,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.
Суддя С.А. Гончаров
Згідно з оригіналом
Помічник судді Н.В. Пруднікова
В судовому засіданні 22.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 27.02.2012р.