Справа № 2-4795/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Кравцову С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, про виділ частки майна в натурі, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Уточнивши позовні вимоги, позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради, про виділ частки майна в натурі. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2009 року за нею визнано право власності на ? частину приміщення магазину по пров. Брянському, 9 в м. Дніпропетровську. Відповідач є власником іншої ? частини зазначеного приміщення магазину. Відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні ? частиною вищезазначеного приміщення. Позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд виділити в натурі ? частину належного їй майна, магазину загальною площею 222,7 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9, яке складається з приміщень 6-1, площею 74,0 кв.м., 6-2 площею 42,0 кв.м., а всього 116 кв.м., а також ганок 6, залишити у власності ОСОБА_2 приміщення 6-3 площею 18,4 кв.м., 6-4 площею 17,9 кв.м., приміщення 6-5 площею 4,9 кв.м., 6-6 площею 12,1 кв.м., приміщення 6-7 площею 3,5 кв.м., приміщення 6-8 площею 2,5 кв.м., приміщення 5-1 площею 29,6 кв.м., приміщення 4-1 площею 17,8 кв.м., загальною площею 106,7 кв.м., а також ганок 5 та сходини 4.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2003 року по 20 січня 2008 року. В період сумісного шлюбу вони придбали приміщення магазину, загальною площею 222,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9 за договором купівлі продажу нерухомого майна від 11 листопада 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № Д-1349. Купуючи магазин ОСОБА_2 діяв від свого імені та за згодою ОСОБА_1 і договір купівлі-продажу був оформлений на ім’я ОСОБА_2 і право власності було зареєстровано в КП «ДМБТІ»теж на його ім’я.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2009 року залишено без змін.

Реєстрація права власності на ? частину приміщення магазину, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9 в КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради за ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2009 року не проводилась.

На підставі ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до технічного паспорту КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради від 05 травня 2004 року приміщення магазину, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9 в житловому будинку літ. А-1 на 1-му поверсі складається з: приміщення 4-1, площею 17,8 кв.м.; приміщення 5-1, площею 29,6 кв.м.; приміщення 6-1, площею 74,0 кв.м.; приміщення 6-2, площею 42,0 кв.м.; приміщення 6-3, площею 18,4 кв.м.; приміщення 6-4, площею 17,9 кв.м.; приміщення 6-5, площею 4,9 кв.м.; приміщення 6-6, площею 12,1 кв.м.; приміщення 6-7, площею 3,5 кв.м.; коридору 6-7, площею 3,5 кв.м.; санвузлу 6-8, площею 2,5 кв.м.

Згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

З урахуванням цих положень необхідно перевірити розмір часток сторін у праві власності і на приміщення магазину.

Позивачем на підтвердження в обґрунтування своїх позовних вимог було надано суду Висновок будівельно-технічного дослідження № 278/03-12 від 30 березня 2012 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_4

Висновок експерта для суду не є обов’язковим і не має наперед встановленої сили та підлягає обов’язковій оцінці поряд з іншими наданими сторонами доказами.

Суд не приймає до уваги Висновок № 278/03-12 будівельно-технічного дослідження від 30 березня 2012 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_4, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384-385 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 147 ЦПК України у висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомого неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконними, недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, а тому є неможливим їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 182, 358, 364 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 147, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, про виділ частки майна в натурі в житловому будинку літ. А-1 на 1-му поверсі приміщення магазину за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Брянський, 9 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н. В. Залімська