25.10.2012

Справа № 0418/5571/2012

2/0418/2310/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                     Католікяна М.О.,

при секретарі                               Рябенькій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення,

у с т а н о в и в:

14 серпня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення. Вимоги обґрунтовано тим, що 11.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов’язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. У забезпечення виконання відповідачем договірних зобов’язань між сторонами того ж дня було укладено договір іпотеки квартири. Посилаючись на те, що боржник за кредитним договором не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та з отриманням усіх необхідних документів, необхідних для укладення такого договору. Крім того, позивач просив суд виселити відповідача та інших осіб із зняттям їх з реєстраційного обліку (а.с.а.с. 1 –6).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явилася, була повідомлена належним чином. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 169, статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК).

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02.2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір

№ DNHDGK0000000076, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 102 000,00 доларів США строком до 11.02.2028 р. (а.с.а.с. 12 –24).

Виконання позичальником договірних зобов’язань із повернення кредиту забезпечено в повному обсязі договором іпотеки квартири № DNHDGK00000 00076 від 11.02.2008 р., укладеним між сторонами. Предметом договору іпотеки є належна відповідачу на праві власності квартира АДРЕСА_1

(а.с.а.с. 25 –33).

За змістом договору іпотеки підставою для виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання відповідачем договірних зобов’язань за кредитним договором у встановлений таким договором термін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач своєю письмовою вимогою просив погасити. Цією вимогою відповідача також було попереджено про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні таких вимог та непогашенні заборгованості.

Письмова вимога відповідачем виконана не була, а розмір заборгованості станом на 18.07.2012 р. склав 188 091,31 доларів США, з яких: 85 381,86 грн. –заборгованість за кредитом, 45 422,53 доларів США –заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 223,90 доларів США –заборгованість по комісії за користування кредитом, 47 076,49 доларів США –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором, 31,29 доларів США –штраф (фіксована частина), 8 955,24 доларів США –штраф (процентна складова). Викладене підтверджується відповідним розрахунком заборгованості (а.с.а.с. 7 –10).

Відповідно до статей 11, 525, 629 Цивільного кодексу України (далі –ЦК) підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається у письмові формі (статті 1054, 1055 ЦК), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (статті 3, 18 Закону України від 05.06.2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку»(далі –Закон № 898-ІV)).

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі статтею 1050 ЦК у контексті положення частини 2 статті 1054 ЦК, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

За правилами статті 526 ЦК зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтями 546, 547, 573 ЦК виконання зобов’язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, що може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до статті 575 ЦК різновидом застави є іпотека.

У відповідності зі статтею 1 Закону № 898-ІV іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За правилами статей 3, 18 Закону № 898-ІV, статті 574 у контексті статті 575 ЦК іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і статтями 577, 585 ЦК.

Статтею 33 Закону № 898-ІV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у статтях 589, 590 ЦК.

Відповідно до статті 39 Закону № 898-ІV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки.

Згідно зі статтею 41 Закону № 898-ІV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у справі.

Судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, а також договору іпотеки у відповідності з вимогами чинного законодавства. Також встановлено факт невиконання відповідачем (на відміну від позивача) договірних зобов’язань за кредитним договором, що зумовило виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між тим, зважаючи на те, що за змістом статті 591 ЦК, статей 36, 38, 39, 41 Закону

№ 898-ІV пріоритетним способом реалізації предмета іпотеки за рішенням суду є публічні торги, а сформульований позивачем в позовній заяві спосіб реалізації предмета іпотеки в такому його вигляді не передбачений ані укладеним між сторонами договором іпотеки, ані законом, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів.

Вирішуючи питання щодо вимог про виселення та скасування реєстрації мешканців житла, яке є предметом іпотеки, суд виходив з наступного.

Так, у відповідності зі статтями 9, 109 Житлового кодексу України, статтями 39, 40 Закону № 898-ІV одночасне ухвалення з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення про виселення мешканців такого предмету іпотеки дійсно можливе. Між тим, оскільки позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного проживання за адресою майна, що є предметом іпотеки, відповідача та інших осіб, суд вважає ці позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

За правилами статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати в сумі 3 219,00 грн. пропорційно задоволеній частці позову (а.с. 44).

Керуючись статтями 4 –11, 15, 18, 57 –60, 88, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення задовольнити частково.

Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_1 (ІПН –НОМЕР_1) на праві власності, у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № DNHDGK0000000076 від 11 лютого 2008 року в сумі 188 091,31 доларів США шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН –НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»судові витрати в сумі 3 219,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення також може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляційному порядку.

Повний текст заочного рішення виготовлено 25 жовтня 2012 року.

Суддя                                                                                М.О. Католікян