Справа № 1718/2105/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 листопада 2012 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі
головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - МАРТИНЮК І.С.
за участю прокурора - ЛЯСКОВЕЦЬ І.І.
захисника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого Сарненським районним судом Рівненської області 4 лютого 2011 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт; 6 квітня 2011 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 25 днів з іспитовим строком 3 роки;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст..89 КК України вважається несудимим ,-
В С Т А Н О В И В :
19 вересня 2011 року біля 1 години 30 хвилин ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_3 на вчинення крадіжки будь якого скутера, із корисливих мотивів - з метою використання як транспортного засобу, із господарства ОСОБА_4, розташованого по АДРЕСА_3, яке огороджено парканом, куди ОСОБА_3 дістався з метою скоєння крадіжки через відчинену браму, таємно, умисно, викрали належний ОСОБА_4 скутер марки «Вайпер» вартістю 2400 грн. При цьому ОСОБА_3 діяв як виконавець, тобто безпосередньо проник у господарство ОСОБА_4, заволодів вказаним скутером та вивів його з двору господарства потерпілого. В той час як ОСОБА_2 залишався біля брами господарства потерпілого та спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_3 про появу сторонніх осіб. Викраденим скутером підсудні користувались приблизно до 23 години 19 вересня 2011 року, після чого залишили скутер, в якому закінчилось пальне у меліоративній канаві неподалік дороги поблизу с. Малинськ Березнівського району Рівненської області, підпаливши його.
Допитаний в суді як підсудний, ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав частково. По суті пояснив, що у час, вказаний в обвинуваченні, а саме близько 24 години 18 вересня 2011 року він із ОСОБА_3 перебували у кафе «Гайошник» смт. Степань Сарненського району, де вживали алкогольні напої. Під час цього ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 здійснити викрадення будь якого скутера або мотоцикла, оскілки було необхідно діставатись додому, але коштів на це у них не було. Зі слів ОСОБА_2 на пропозицію ОСОБА_3 він погодився. Пізніше, по дорозі додому на одній із вулиць у дворі смт.Степань підсудні побачили фари транспортного засобу, ймовірно скутера, від яких відбивалось світло. ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 пішов у вказане вище подвір`я, при чому сказав, щоб ОСОБА_2 чекав його, на що останній не заперечував.
Допитаний в суді як підсудний, ОСОБА_3 вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю. ОСОБА_3, підтвердивши в суді факт перебування підсудних ввечері 18 вересня 2011 року у кафе «Гайошник» смт. Степань Сарненського району, де вони вживали алкогольні напої та факт викрадення ним із подвір`я на одній із вулиць смт.Степань скутера, повністю заперечив факт попередньої змови щодо крадіжки із ОСОБА_2
Підсудні не заперечують, що на момент викрадення скутера із господарства ОСОБА_4 брама при вході у двір була відчинена навстіж. Крім цього, підсудні підтвердили, що викрадення скутера було здійснено з метою доїхати у с.Велике Вербче Сарненського району. Також, підсудні не заперечують, що вказаний скутер залишили у меліоративній канаві біля дороги поблизу с.Малинськ Березнівського району.
Крім часткового та повного визнання вини підсудними відповідно, їх винність у вчиненні інкримінуємого злочину повністю доводиться доказами, дослідженими та перевіреними в ході судового слідства.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в суді підтвердив факт викрадення 19 вересня 2011 року належного йому скутера вартістю 2400 гривень, який він напередодні залишив у дворі господарства батьків по місцю свого проживання під навісом. При цьому ОСОБА_4 підтвердив, що вхід у вказане господарство завжди зачиняється. Потерпілий підтвердив факт повного відшкодування підсудними завданого злочином збитку.
Покази потерпілого співпадають із об'єктивними доказами, здобутими під час огляду місця події, в ході якого встановлено, що господарство ОСОБА_4 знаходиться по АДРЕСА_3. Вказане господарство огороджено дерев`яним парканом, вхід здійснюється через хвіртку та дерев`яні ворота (а.с.8-12).
Свідок ОСОБА_5 в суді дала покази, аналогічні показам потерпілого, підтвердивши факт виявлення 19 вересня 2011 року відсутності на подвір`ї належного їм господарства скутера ОСОБА_4 Свідок підтвердила, що вхід на подвір`я на ніч завжди зачиняється. ОСОБА_5 припустила, що у ніч здійснення крадіжки брама могла відчинитись від сильного вітру.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику про злочини проти власності» - сховищем є певне місце, відведене для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них, в тому числі огорожу.
З огляду на наведене, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо наявності огорожі у господарстві потерпілого, суд вважає, що така ознака інкримінує мого підсудним злочину, як проникнення у сховище знаходить підтвердження у ході судового слідства.
Покази підсудних в частині місця знаходження викраденого скутера доводяться протоколом огляду місця події, в ході якого поблизу автодороги сполученням Малинськ - Степань в меліоративній канаві виявлено частини скутера зі слідами кіптяви, а саме : металеву раму із кермом, бензобак, підніжку (а.с. 13-15).
Стан, в якому знаходяться запчастини від викраденого скутера та покази свідка ОСОБА_6, дані ним на досудовому слідстві та оголошені на підставі письмової заяви в ході судового слідства, спростовують покази підсудних щодо того, що належний ОСОБА_4 скутер ними не було спалено, а було лише залишено поблизу автодороги між с.Кузьмівка та с.Малинськ.
Крім цього, відповідно до оголошених показів свідка ОСОБА_6 - останній підтвердив факт перебування у підсудних 19 вересня 2011 року скутера червоного кольору, який, як пояснили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їм дав у користування ОСОБА_7В.(а.с.25).
Згідно із копією талону (а.с. 16) - потерпілий ОСОБА_4 є власником скутера модель HT 50 QT - 10 червоного кольору. Вартість вказаного скутера - 2400 гривень, встановлено із довідки, наявної в матеріалах справи (а.с. 17). Відповідно до повідомлення начальника ВДАІ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області станом на 19 вересня 2011 року скутер марки «Вайпер» модель HT 50 QT - 10, не вважався механічним транспортним засобом.
Судом не приймаються до уваги заперечення підсудного ОСОБА_2 щодо відсутності у нього наміру викрадення вказаного в обвинуваченні скутера та відсутності попередньої домовленості із ОСОБА_3 на викрадення скутера, оскільки під час судового слідства він давав з цього приводу непослідовні покази, не обґрунтовуючи їх зміни у суді. Так ОСОБА_2 у довільних показах підтверджує домовленість із ОСОБА_3 на викрадення скутера у кафе смт.Степань, пояснюючи, що біля подвір`я потерпілого не домовлялись про викрадення транспортного засобу, оскільки були у стані сильного алкогольного сп'яніння. Крім цього, ОСОБА_2 дає детальні пояснення щодо місця розташування скутера та моменту, коли він був виведений із подвір`я ОСОБА_3, пояснюючи, що у господарстві потерпілого ОСОБА_3 перебував 5-6 хвилин. Одночасно, на додаткові запитання ОСОБА_2 пояснив, що попередньої домовленості між ним та ОСОБА_3 щодо викрадення скутера взагалі не існувало.
З огляду на те, що під час судового слідства підсудні дають суперечливі та непослідовні покази щодо попередньої домовленості та обставин вчинення інкримінуємого злочину, які не відповідають їх подальшим діям, а саме факту використання ними протягом певного періоду викраденого скутеру, з огляду на протоколи відтворення обстановки та обставин події (а.с.64-66, 87-89), в ході яких підсудні окремо один від одного давали зізнавальні покази, що не суперечили один одному, суд сприймає покази підсудних, дані ними у суді як намір уникнути відповідальності за вчинене діяння, а тому приймає до уваги як правдиві покази, що давались підсудними саме на досудовому слідстві.
Крім цього, судом не приймається до уваги пояснення підсудного ОСОБА_2, стосовно того, що на досудовому слідстві він давав покази на пропозицію працівників міліції, оскільки останні обіцяли, що призначене йому покарання не буде пов'язане із позбавленням волі, оскільки таку обіцянку не можна вважати психологічним тиском.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику про злочини проти власності» - злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
Суд вважає, що під час викрадення скутера, належного ОСОБА_4 ОСОБА_2 діяв саме як пособник, який своїми діями сприяв вчиненню ОСОБА_3 вказаного в обвинуваченні злочину. Так, підсудні заперечують факт перебування ОСОБА_2 поблизу входу у господарство потерпілого, однак визначитись із місцем його перебування під час вчинення крадіжки ОСОБА_3 не можуть, оскільки повідомляють різні місця перебування на той момент ОСОБА_2 (за 100 метрів від господарства ОСОБА_4, на іншій вулиці і т.і.). Однак, сам ОСОБА_2 показав в суді, що сторонніх осіб під час того, як ОСОБА_3 виводив скутер із двору потерпілого, не було, що свідчить про те, що він дійсно слідкував за зовнішньою обстановкою. Про спільність умислу свідчить, крім іншого те, що ще під час перебування у кафе підсудні вирішили, що діставатись додому будуть на викраденому скутері або мотоциклі, що в подальшому вони і зробили. Жодних дій з боку ОСОБА_2 на підтвердження того, що він відмовився від попередньої домовленості зроблено не було.
Таким чином, злочинні дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище - і перекваліфікації не потребують.
Злочинні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України, як пособництво у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у сховище - і перекваліфікації не потребують.
Призначаючи покарання підсудним, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
По місцю проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно.
По місцю проживання ОСОБА_2 характеризується негативно. Судом не приймається до уваги позитивна характеристика, по місцю проживання, видана ОСОБА_2 (а.с.184), оскільки в ній зазначено, що позитивно останній характеризується протягом невеликого періоду часу.
Обставинами, які пом`якшують покарання підсудних, відповідно до ст.66 КК України є добровільне відшкодування завданого збитку, окрім цього, стосовно ОСОБА_2 - з`явлення із зізнанням. Такі пом`якшуючі покарання підсудних обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину в ході судового слідства підтвердження не знайшли.
Обставинами, які обтяжують покарання обох підсудних є вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Суд, враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного ОСОБА_3, який вважається раніше не судимим, позитивно характеризується по місцю проживання, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід призначити підсудному покарання у межах, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин - у виді позбавлення волі, із застосуванням іспитового строку,що буде необхідним й достатнім для виправлення та перевиховання підсудного.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного ОСОБА_2, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується по місцю проживання, скоїв новий злочин в період іспитового строку, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому слід призначити підсудному покарання у межах, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин - у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов`язків : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
На підставі ст.71 КК України - ОСОБА_2 призначити покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Сарненського районного суду від 6 квітня 2011 року, визначивши остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Речовий доказ : металеву раму з кермом, передані на зберігання ОСОБА_4 - залишити власнику.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд, запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.
У строк покарання ОСОБА_2 зарахувати термін перебування під вартою з моменту взяття під варту в залі суду - з 5 березня 2012 року по 9 липня 2012 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - у той самий строк, з моменту отримання копії вироку.
Суддя підпис копія вірно
Суддя Сарненського
Районного суду Ведяніна Т. О.