Справа № 1911-954/2012
Провадження №2/1911/300/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2012 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд у складі:
головуючого судді: Галіяна І. М.
при секретарі Пшеничняк В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа Швейківська сільська рада Монастириського району Тернопільської області
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача- ОСОБА_6, ОСОБА_3
відповідача -ОСОБА_2
представника третьої особи -ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третьої особи Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою в розмірі 0,25 га.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що їй на праві особистої власності належить земельна ділянка для обслуговування та будівництва у розмірі 0,25 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯК № 532340 від 17.02.2010 року. Проте, відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, чим порушує право власності позивача на належну їй земельну ділянку. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 незаконно знищив на її земельній ділянці посів кукурудзи розміром 15 м2, що підтверджується актом комісії від 02.07.2012 року. Враховуючи зазначене позивач просить суд зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою у розмірі 0,25 га.
В судовому засіданні позивач та її представники підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив повністю з мотивів викладених у заявах, поданих до суду. Позиція відповідача із поданих до суду заяв та наданих у судовому засіданні пояснень зводиться до наступного. Відповідач вказав, що кукурудза, яку він знищив, знаходиться на його земельній ділянці. Також зазначив, що позивач за допомогою представників органу місцевого самоврядування та інших посадових осіб районних органів влади незаконно захопили його земельну ділянку і уся документація, яка підтверджує право власності на земельну ділянку позивача є фальсифікованою, оскільки із відповідачем ніхто не погоджував суміжних меж земельної ділянки. Відповідач також зазначив та подав відповідні письмові докази того, що він неодноразово звертався до органів прокуратури, президента України та народних депутатів України з питань захоплення його земельної ділянки. У відповідях на звернення відповідачу пропонували спір вирішити у порядку передбаченому законодавством, а саме шляхом звернення до органів місцевого самоврядування та/або до суду.
Представник третьої особи, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що позов є обґрунтований оскільки мав місце факт знищення відповідачем кукурудзи позивача на земельній ділянці зі сторони відповідача. Окрім цього зазначив, що спірна земельна ділянка належить позивачу, посилання відповідача щодо захвату його земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки розміри ділянки позивача відповідно до плану схеми села Трудолюбівка (Швейків) колгоспу ім. Гагаріна 1970 року не збільшені й захвату позивачем земельної ділянки відповідача відповідною комісією не виявлено.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, представника третьої особи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд вважає, що позов є обґрунтований та підлягає до задоволення у зв'язку із нижчевикладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із ст. 125 ЗК України в редакції Закону від 5 березня 2009 року № 1066-VІ, який діє на час розгляду справи судом, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із ст. 391 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного громадянина України володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просить захистити її право власності на земельну ділянку та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га.
Право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 532340, виданим Управлінням Держкомзему у Монастириському районі 17 лютого 2010 року. В державному акті є відомості про його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (а.с.4).
Як встановлено у судовому засіданні позивач спільно із своєю матір'ю ОСОБА_5 на виділеній загальними зборами колгоспу ім.Жданова земельній ділянці у 1963-1964 роках збудували житловий будинок та у 1964 році огородили виділену земельну ділянку металевою сіткою (огорожею). Судом також встановлено, що ані документально, ані фактично межі виділеної позивачу земельної ділянки не змінювалися.
18 грудня 1995 року рішенням двадцять другого скликання шостої сесії Швейківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області громадянці ОСОБА_1 було безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлових та господарських будівель земельну ділянку площею 0,25 га..
Згідно із актом від 31 липня 2007р. (а.с.96) складеного комісією у складі представників Швейківської сільської ради, Монастириського районного відділу земельних ресурсів при обстеженні земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 встановлено: рішенням зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім.Гагаріна від 25.12.1988р., яким надано громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,08га під забудову затверджено рішенням виконкому Трудолюбівської сільської ради від 25.01.1989р.; зменшення площі земельної ділянки, наданої під забудову, комісією не виявлено, площа фактично становить 0,08га.
Відповідно до акта від 3 лютого 2011 року (а.с.106), складеного комісією у складі представників Швейківської сільської ради, відділу містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Монастириської райдержадміністрації, управління Держкомзему у Монастириському районі при обстеженні земельної ділянки громадянки ОСОБА_1 встановлено, що земельна ділянка громадянки ОСОБА_1 відповідно до плану схеми с. Трудолюбівка (Швейків) колгоспу ім. Гагаріна 1970 року не збільшена, захвату громадянкою ОСОБА_1 землі сусіда ОСОБА_2 не виявлено. До зазначеного акта додається план-схема присадибної ділянки громадянки ОСОБА_1, з якої вбачається, що розміри земельної ділянки на час проведення обмірів 03.02.2011р. співпадають з розмірами земельної ділянки згідно плану-схеми колгоспу ім. Гагаріна 1970р.
Зазначена обставина свідчить про відсутність жодних змін розмірів земельної ділянки ОСОБА_1 впродовж кількох десятиліть.
Враховуючи зазначені обставини суд вважає доведеним, що земельна ділянка на якій було знищено посів кукурудзи належить саме позивачу -ОСОБА_1
Натомість недоведеним вважає суд посилання відповідача про захват позивачем його земельної ділянки, оскільки жодних належних та допустимих доказів ним не представлено.
Крім того, відповідачем ОСОБА_2 у судовому засіданні визнано факт знищення ним посіву кукурудзи на спірній земельній ділянці, оскільки він вважає, що ці насадження росли саме на його частині земельної ділянки.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 дійсно перешкоджає позивачу використовувати належну їй земельну ділянку, оскільки позивачем доведено, що спірна земельна ділянка належить на праві власності саме їй, а відповідачем визнано факт знищення рослин саме на цій спірній земельній ділянці.
Подані відповідачем заяви та фотокопії документів на підтвердження своїх заперечень суд оцінює критично, оскільки останні свідчать лише про переписку ОСОБА_2 із органами державної влади з питань підозр щодо захоплення його земельної ділянки та вчинення по відношенню до нього та його рідних неправомірних дій, проте жодний із цих документів факту захоплення земельної ділянки відповідача позивачем не підтверджує.
Згідно із вимогами ч. 3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 Цивільного Процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, твердження відповідача щодо захоплення його земельної ділянки позивачем, не можуть вважатися належними та допустимими доказами його заперечень проти позову, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, які документально не підтверджуються.
Враховуючи те, що відповідач визнав у судовому засіданні, факт знищення посіву кукурудзи, суд вважає доведеною ту обставину, що саме цими діями останній чинить перешкоди у користуванні позивачем належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,25 га.
Під час судового розгляду ані позивачем, ані відповідачем не заявлено клопотання про призначення по справі земельно-технічної експертизи, а на пропозицію суду щодо проведення останньої сторони відмовились від її призначення.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки встановив факт порушення відповідачем права власності на користування земельною ділянкою позивача, оскільки відповідач своїми діями нищить рослинні насадження на належній позивачу земельній ділянці чим чинить перешкоди позивачу у користуванні її майном.
З огляду на зазначене, порушене право позивача підлягає захисту.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 60, 79, 84, 88, ч. 3 ст. 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 391 Цивільного кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Швейківська сільська рада Монастириського району Тернопільської області про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою в розмірі 0,25 га -задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою в розмірі 0,25 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя: І. М. Галіян