Справа № 22-ц-1460/12 Головуючий у 1 інстанції: Гудим Л.Я.

Провадження № 22-ц/1390/1460/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В.

суддів: Шандра М.М., Мусіної Т.Г.

при секретарі: Гордій У.М.,

з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6,

та адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення на Бориславського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_8) до Бориславської міської ради, треті особи: Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Бориславська державна нотаріальна контора, інспекція державного архітектурно-будівельного (контролю у Львівській області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (правонаступники ОСОБА_8) про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти; за позовом ОСОБА_4 (правонаступника ОСОБА_8) до Бориславської міської ради, треті особи: Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, Бориславська державна нотаріальна контори, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (правонаступники ОСОБА_8) про визнання права власності на самочинне будівництво, -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на самочинно збудовані об'єкти будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме - «сіни», розміром 5,55x2,35 м., літню кухню розміром 3,55x7,8 м., тамбур розміром 5,3x1,8 м., сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. з визначенням його частки відповідно 1/2 в самочинно збудованих його батьком, ОСОБА_11, будівлях («сіни», розміром 5,55x2,35 м., літня кухня розміром 3,55x7,8 м.) та 1/3 в самочинно збудованих його матір'ю - ОСОБА_8, будівлях (сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. та тамбур розміром 5,3x1,8 м.)

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо кола спадкоємців після смерті батька ОСОБА_11 Суд вважає, що після смерті батька ОСОБА_11 спадкоємцями були лише дружина ОСОБА_8 та один син ОСОБА_3 Хоча на час смерті батька разом з ним проживали ще двоє синів ОСОБА_4 та ОСОБА_12

Предметом розгляду даної цивільної справи, як вказано в рішенні суду було визнання права власності на самочинне будівництво. А суд вийшов за межі позовних вимог і не встановивши коло спадкоємців, в цій цивільній справі визначив частку ОСОБА_3, як спадкоємця. Таке можливе лише при пред»явленні позову про визнання права власності на спадкове майно, спадкоємцями, які прийняли спадщину. В рішенні суду є посилання на те, що 13.06.2006р. Бориславською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину дружині спадкодавця ОСОБА_8 Пізніше ОСОБА_8 продала частину оформленої на неї спадщини своїй невістці ОСОБА_5 Позивач ОСОБА_3 оспорює ці два документи і вони є предметом розгляду іншої цивільної справи.

Він притягнений до участі, як третя особа в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5 Бориславської державної нотаріальної контори, Дрогобицького МБТІ та ЕО про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 13.06.2006р. Бориславською державною нотаріальною конторою на ім"я ОСОБА_8, визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2006р., визнання недійсним-договору купівлі продажу частини житлового будинку укладеного 13.10.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та про визнання за ОСОБА_3 права власності за ним на 1\4 частини житлового будинку з господарськими будівлями. Ця цивільна справа ухвалою Бориславського міського суду від 12.02.2009 року зупинена.

Ухвала оскаржувалась ОСОБА_3 до апеляційного суду Львівської області, але ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.06.2009 року була залишена без

зміни.

В своїй позовній заяві ОСОБА_3 визнавав за ним право на спадщину по смерті батька. Таким чином до часу подання свого позову в нього не було підстав вважати, що відповідач не визнає за ним права на частку в спадковому майні по смерті батька.

Де теперішнього часу провадження в цивільній справі, де він є третьою особою не поновлено. Тому він вирішив подати позов окремо, тим більше, що проводиться розгляд справи за позовом ОСОБА_3 про визнання за ним права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво, яке також відноситься до спадкового майна.

Позов він подав виходячи з тих міркувань, що будівництво літньої кухні, тамбуру, сараю -гаражу проводив він за свої власні кошти і цим майном він користувався.

Апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в позові ОСОБА_3 відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та виступ адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_3 просив визнати за ним право спільної часткової власності на самочинно збудовані об'єкти будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме - «сіни», розміром 5,55x2,35 м., літню кухню розміром 3,55x7,8 м., тамбур розміром 5,3x1,8 м., сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. з визначенням його частки відповідно 1/2 в самочинно збудованих його батьком, ОСОБА_11, будівлях («сіни», розміром 5,55x2,35 м., літня кухня розміром 3,55x7,8 м.) та 1/3 в самочинно збудованих його матір'ю, ОСОБА_8, будівлях (сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. та тамбур розміром 5,3x1,8 м.), посилаючись на те, що раніше до суду зверталася ОСОБА_8 з позовом про визнання права власності на будинковокодіння АДРЕСА_1 після самочинно здійсненого будівництва літньої кухні розміром 3,55x7,8 м., веранди розміром 5,55x3,25 м., тамбура розміром 1,8x5,3 м., збільшених розмірів сараю-гаражу розміром 3,95x10,9 м. в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 31.08.2006 року позов було задоволено.

Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 19.05.2008 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та рішення Бориславського міського суду Львівської області від 31.08.2006 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року позивачка ОСОБА_8 померла.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 26.08.2008 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_8

Згідно матеріалів спадкової справи №481/2008 р., після смерті ОСОБА_8 в Бориславську державну нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись він - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є її синами, а також ОСОБА_9, ОСОБА_10, які подали заяви про спадкування за правом представлення, оскільки ОСОБА_8 була матір'ю їхнього батька ОСОБА_12, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 прийняли у встановленому порядку спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_8, вони вважаються її правонаступниками.

Зважаючи на ту обставину, що він є одним із спадкоємців після смерті батька - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також спадкоємцем матері - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, він - ОСОБА_3 вважав, що його частка в самочинно збудованих батьком, ОСОБА_11, будівлях («сіни», розміром 1,55x2,35 м., літня кухня розміром 3,55x7,80 м.) - повинна становити 1/2, збудованих матір'ю, ОСОБА_8, будівлях (сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. та тамбур розміром 5,3x1,8 м.) - повинна становити 1/3. Просив задовольнити його позов.

Позивач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та в зустрічному позові просив визнати за ним право власності на самочинно здійснене будівництво літньої кухні розміром 3,55x7,8 м., тамбур розміром 1,8x5,3 м., сарай-гараж розміром 3,95x10,9 м., що побудовані на території будинковолодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те, що за життя матері, ОСОБА_8, на земельній ділянці на якій розташований житловий будинок, ним було проведено самочинне будівництво: побудовано літню кухню розміром 3,55x7,8 м., тамбур розміром 1,8x5,3 м., сарай-гараж розміром 3,95x10,9 м. Веранду розміром 5,55x3,25 м. було побудовано за життя батька ОСОБА_11

Літню кухню і тамбур він побудував в 1974 році, сарай-гараж в 1981році. На будівництво літньої кухні і тамбуру ним не було отримано дозволу та не було виготовлено технічної документації, а на будівництво гаражу, його мати на його прохання, отримала дозвіл на підставі рішення №130 виконкому Бориславської міської Ради від 07.04.1977 року. Однак в процесі будівництва розмір сараю-гаражу був збільшений в порівнянні до дозволеного.

До гаражу він добудував сарай і ці будівлі були з'єднані одним дахом. На будівництво літньої кухні, тамбуру та гаражу-сараю були використані матеріали, які він придбав за власний рахунок в різних людей. Документи виписувались на ім'я батька, однак гроші платив він. Просив на підставі ст. 376 ЦК України задовольнити зустрічний позов (а.с.82,т.2).

Суд встановив, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві особистої приватної власності ОСОБА_11, що підтверджується рішенням виконкому Бориславської міської ради депутатів трудящих від 09.04.1947 року №10/153, реєстраційним посвідченням на будинок по АДРЕСА_2, матеріалами інвентарних справ, виготовлених Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 1967 рік та 2005 роки. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер (свідоцтво про смерть серії УІІ-ЯР НОМЕР_1 від 27.04.1970 року). На день його смерті спадкоємцями були і фактично вступили в управління спадковим майном дружина ОСОБА_8, сини: ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_4

13.06.2006 року Бориславською державною нотаріальною конторою було видано на ім'я ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_11 (спадкова справа №184/2006 року).

Суд вказав, що вказане свідоцтво на спадщину, та укладений на його підставі договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 13.10.2006 року, оспорюються ОСОБА_3 (справа №2-76/2009 року, ухвалою Бориславського міського суду від 12.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.06.2009 року - зупинена до вирішення даної справи). Інші спадкоємці ОСОБА_11 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка являється дружиною померлого ОСОБА_12 вказане свідоцтво про право на спадщину за законом вважають дійсним та не оспорюють його.

Суд дійшов до висновку, що будівлі літньої кухні («Б») розміром 3,55x7,8 м. та сіни («а») розміром 5,55x2,35 м. є такими, що належали ОСОБА_11 на праві особистої приватної власності.

Щодо інших будівель - тамбура («б») розміром 5,3x1,8 м., сараю-гаражу («В») розміром 10,9x3,95 м., то такі були побудовані ОСОБА_8

Суд вірно критично оцінив покази ОСОБА_4 щодо будівництва саме ним літньої кухні, тамбуру та сараю-гаражу.

При цьому суд вказав, що його пояснення суперечать обставинам, викладеним ним у позовній заяві, згідно якої будівництво літньої кухні з тамбуром, сараю-гаражу здійснював він особисто за власний рахунок та власними силами. Жодних належних доказів того, що гараж він придбав в ОСОБА_12 в судовому засіданні ним не було представлено.

Суд зазначив, що ОСОБА_4 визнано, що дозвільні документи на будівництво гаражу були оформлені на матір, яка пізніше зверталась в виконавчий комітет Бориславської міської ради за рішенням на предмет встановлення відповідності самочинно збудованих об'єктів державним нормам. Зазначені рішення ним не оспорювались. Твердження про те, що мати це робила за його бажанням не є обґрунтованими та не підтверджені доказами.

Суд взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_8 до моменту своєї смерті проживала в зазначеному будинковолодінні, в 2006 році зверталась з позовом до Бориславського міського суду Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння після будівництва спірних споруд, на підставі рішення суду від 31.08.2006 року зареєструвала за собою право власності в Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.06.2006 року, уклала 13.10.2006 року договір купівлі-продажу частини житлового будинку, відчуживши в користь своєї невістки ОСОБА_5 частину будинку та спірних господарських будівель. Позивачу ОСОБА_4 було відомо про ці обставини, але будь-яких заперечень проти цього він не висував.

Тому не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що будівництво літньої кухні, тамбуру, сараю -гаражу проводив він за свої власні кошти і цим майном він користувався.

При цьому судова колегія враховує і те, що ОСОБА_4 визнає те, що власниками будинковолодіння на той час були ОСОБА_11 та ОСОБА_8 і документи були оформлені на ОСОБА_11

Жодних доказів про угоду з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про будівництво літньої кухні, тамбуру, сараю -гаражу апелянт не представив.

Відповідно до п.4 постанови Пленумом Верховного Суду України №7 від 04.10.91 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини.

Оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.

Отже при відсутності доказів про те, що ОСОБА_4 спільною працею за згодою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 провів будівництво літньої кухні, тамбуру, сараю -гаражу, суд не встановив підстав для задоволення зустрічного позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином суд вірно відмовив за безпідставністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення в цій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення в цій частині слід залишити без задоволення.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд при визначення розміру частки позивача ОСОБА_3 в спірних будівлях, врахував наявні докази прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_11 та після смерті матері ОСОБА_8, відсутність зі сторони інших спадкоємців будь-яких заперечень щодо виданого Бориславською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2006 року, наявність існуючого спору тільки в частині спадщини, прийнятої ОСОБА_3

Однак такий висновок суду про відсутність зі сторони інших спадкоємців будь-яких заперечень щодо виданого Бориславською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2006 року є помилковий.

Так апелянт ОСОБА_4 покликається на те, що суд прийшов до помилкового висновку щодо кола спадкоємців після смерті батька ОСОБА_11 і суд вважав, що після смерті батька ОСОБА_11 спадкоємцями були лише дружина ОСОБА_8 та один син ОСОБА_3

В той же час він притягнений до участі, як третя особа в цивільній справі про якій свідоцтво на спадщину ОСОБА_8, та укладений на його підставі договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 13.10.2006 року, оспорюються ОСОБА_3 (справа №2-76/2009 року Бориславського міського суду).

Він також вважає себе спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_11 та матері ОСОБА_8 В своїй позовній заяві ОСОБА_3 визнавав за ним право на спадщину по смерті батька. Таким чином до часу подання свого позову в нього не було підстав вважати, що відповідач не визнає за ним права на частку в спадковому майні по смерті батька.

Судова колегія прийшла до висновку, що суд безпідставно вказав, що ОСОБА_4 не оспорює те, що після смерті батька ОСОБА_11 спадкоємцями були лише дружина ОСОБА_8 та один син ОСОБА_3, і ОСОБА_4 не є спадкоємцем.

Судовою колегією оглянута вказана цивільна справа №2-76/2009 року Бориславського міського суду та встановлено, що в ухвалі апеляційного суду Львівської області від 18.06.2009 року зазначено, що обидві справи слід розглядати разом. На даний час ця справа зупинена (а.с.30, т.2).

Суд на цю обставину не звернув уваги та вирішив спочатку спір щодо самочинно збудованих об'єктів при будинковолодінні АДРЕСА_1.

В той же час розгляд справ окремо є неможливий, т.я. рішення суду від 11 жовтня 2011 року, яке оскаржується, стосується самовільного будівництва, а предметом розгляду справи №2-76/2009 року Бориславського міського суду є будинковолодіння при якому вчинено це самовільне будівництво і без вирішення спору про це будинковолодіння неможливо перед цим визначити частки сторін в самовільному будівництві.

Отже, розглянувши справу за участю лише відповідача - Бориславської міської ради та не притягнувши до участі справі всіх спадкоємців, суд передчасно вирішив спір по позовних вимогах ОСОБА_3

Апеляцій суд не вправі притягнути всіх спадкоємців до участі в справі, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позву ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, п. 1 ч. 1 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч.1 ст. 309, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності на самочинно збудовані об'єкти будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме - «сіни», розміром 5,55x2,35 м., літню кухню розміром 3,55x7,8 м., тамбур розміром 5,3x1,8 м., сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. з визначенням його частки відповідно 1/2 в самочинно збудованих його батьком, ОСОБА_11, будівлях («сіни», розміром 5,55x2,35 м., літня кухня розміром 3,55x7,8 м.) та 1/3 в самочинно збудованих його матір'ю - ОСОБА_8, будівлях (сарай-гараж розміром 10,9x3,95 м. та тамбур розміром 5,3x1,8 м.) -відмовити.

В решті частині рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Шандра М.М.

Мусіна Т.Г.