Справа № 2513-1660/12 провадження № 11/2590/654/2012 Головуючий у І інстанції
Категорія - кримінальні Доповідач Демченко О. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіДемченка О. В.
суддів - Шахової О.Г., Оседача М.М.,
за участю прокурора - Шваб Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
08 серпня 2012 року постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області залишено без задоволення заяву засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 на дії адміністрація ДПТСУ та Новгород-Сіверської УВП №31, в якій він просить суд, відповідно до ст. 409 КПК України, виправити протиріччя, які виникають при виконанні вироку, шляхом термінового переведення його із Новгород-Сіверського УВП № 31 для подальшого відбування покарання в інші виправні заклади максимального рівня безпеки та зобов'язати адміністрацію Новгород-Сіверської УВП № 31 неухильно дотримуватися прав засуджених до довічного позбавлення волі.
Залишаючи без розгляду заяву засудженого, суд зазначив, що відповідно до вимог ст.ст. 19-20 ВКУ вид та порядок направлення засуджених до виправно-трудових установ визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань. Згідно ст. 415 КПК України, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, здійснюється прокурором. За цих обставин ініційовані засудженим питання не відносяться до компетенції суду.
Не погоджуючись з постановою суду засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2012 року, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Вважає рішення суду протиправним та незаконним, оскільки, на його думку, відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України, порушені в поданій до суду заяві вирішуються судом за місцем виконання вироку. Вказує на порушення умов утримання в СІЗО м. Новгород-Сіверський, де поряд з засудженими утримуються особи щодо яких обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а сама установа знаходиться за межами адміністративно-територіальної одиниці в якій проживав ОСОБА_2 до засудження, що порушує його права щодо можливості мати побачення з рідними, які проживають на значній відстані. Зазначає про ряд інших порушень при відбуванні покарання, які є прямим посяганням на його права та свободи.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, тому просить відмовити в задоволенні апеляції засудженого, дослідивши доводи апеляцій і матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений до довічного позбавлення волі, відбуває покарання в Новгород-Сіверській УВП № 31. Вважаючи умови відбування покарання такими що порушують права засуджених, 01 серпня 2012 року звернувся з заявою на дії адміністрації ДПТСУ та Новгород-Сіверської УВП №31, до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, постановою якого від 08 серпня 2012 року, заяву залишено без розгляду.
На думку апеляційного суду, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Так, відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 415 КПК України, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи людини здійснюється прокурором.
Прокурор встановлює порушення закону, зокрема шляхом: а) розгляду заяв і скарг про порушення прав громадян і юридичних осіб, згідно ст. 12 ЗУ «Про прокуратуру»; б) відвідування установ, в яких засуджені відбувають покарання (ст. 44 цього Закону).
Крім того, ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань, а ст. 23 цього Кодексу закріплює відомчий контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань, який покладається на вищестоящі органи управління і посадових осіб центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Доводи засудженого щодо недотримання судом вимог ст. 409 КПК України не заслуговують на увагу, оскільки частину другу ст. 409 КПК України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15 листопада 2011 року і ця норма закону застосуванню в даний час не підлягає. Крім того, положення ст. 409 КПК України застосовуються при вирішенні питань щодо сумнівів та протиріч, що виникають при виконанні вироку, але ніяким чином не вирішують питання щодо умов та місця відбування покарання засудженими.
За таких обставин, постанова суду є законною, а тому апеляція засудженого задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2012 року щодо залишення без розгляду заяви засудженого ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
Демченко О.В. Шахова О.Г. Оседач М.М.