Справа № 2520/273/2012 провадження № 11/2590/492/2012 Головуючий у І інстанції Стельмах А.П.
Категорія - ст.128 КК Доповідач Трейтяк О. П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіТрейтяк О. П.
суддів МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В., СЕРДЮКА О.Г.
з участю прокурора ЩЕРБАКА О.В.
представника потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2012 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, обвинуваченого
у скоєнні злочину, передбаченого ст.128 КК України, повернута для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 22 січня 2010 року близько 16 годині на проїжджої частини вулиці Чернігівської в смт. Сосниця Чернігівської області в районі центрального ринку під час суперечки рукою наніс поштовх в область голови ОСОБА_4, від чого останній впав на тверду поверхню дороги. В результаті необережних дій ОСОБА_3 ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеню, внутрішньо мозкової гематоми лівої лобної долі, субдуральної гематоми лівої лобно-скроневої долі головного мозку, які могли утворитися 22 січня 2010 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя..
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд послався на неповноту та неправильність досудового слідства, мотивуючи своє рішення тим, що з протоколу огляду місця події від 23 січня 2010 року незрозуміло місцезнаходження об'єктів огляду через відсутність плану і креслення місця події, відсутність прив'язки об'єктів огляду до сталих орієнтирів, відсутність фотографій; не відібрані покази у потерпілого ОСОБА_4, хоча з постановою про визнання особи потерпілим, останній ознайомився; в матеріалах справи наявний рапорт слідчого про неможливість допиту потерпілого ОСОБА_4 через хворобливий стан та мовленнєві вади останнього, проте ця обставина не підтверджена медичною документацією; потерпілою у справі визнана ОСОБА_5, проте відповідно до ст. 49 КПК України потерпілими можуть бути визнані близькі родичі лише у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть. Суд в постанові вказав на необхідність відтворити обстановку та обставини події скоєної 22 січня 2010 року із підсудним ОСОБА_3, свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7; перевірити версію скоєння 22 січня 2010 року ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_4 могли бути заподіяні тілесні ушкодження, для чого: провести огляд автомобіля ОСОБА_8, провести експертизи щодо можливості отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; визначити статус ОСОБА_9 у справі, як учасника процесу, яка може бути визнана цивільним позивачем у справі; направити прокурору для перевірки та розв'язання скаргу на дії слідчого Нагорного І.І., який проводив досудове слідство по даній справі, щодо тиску останнього на свідка ОСОБА_7 з приводу надання нею показів по справі; уточнити та конкретизувати обвинувачення ОСОБА_3, вказавши в результаті яких дій ОСОБА_3 спричиненні тілесні ушкодження ОСОБА_4
Не погоджуючись з постановою суду прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд. Вимоги мотивовані тим, що місцевий суд мав можливість усунути недоліки в судовому засіданні шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України та вчинення інших процесуальних дій без повернення справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, представника потерпілої ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції, хоча і вважав, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, але з інших підстав, дослідивши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, справа повертається на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства тоді, коли неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Це положення закону знайшло своє відображення у вигляді відповідного застереження, що міститься в абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року, де зазначено, що у випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.
Всі ті обставини, які на думку місцевого суду, необхідно встановити в ході додаткового розслідування, суд мав реальну можливість встановити та перевірити їх в ході судового розгляду справи, а також відповідно до вимог ст. 315-1 КПК України, з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мав право дати доручення органу досудового слідства, виконати певні слідчі дії.
Судом не в повній мірі використана можливість перевірки та уточнення обставин справи, шляхом направлень судових доручень органу досудового слідства.
Суд першої інстанції, направляючи справу на додаткове розслідування, однією із підстав зазначив, що з протоколу огляду місця події від 23 січня 2010 року незрозуміло місцезнаходження об'єктів огляду через відсутність плану і креслення місця події, відсутність прив'язки об'єктів огляду до сталих орієнтирів, відсутність фотографій; не відібрані покази у потерпілого ОСОБА_4, хоча з постановою про визнання особи потерпілим, останній ознайомився. В матеріалах справи наявний рапорт слідчого про неможливість допиту потерпілого ОСОБА_4 через хворобливий стан та мовленнєві вади останнього, проте ця обставина не підтверджена медичною документацією; потерпілою у справі визнана ОСОБА_5, проте відповідно до ст. 49 КПК України потерпілими можуть бути визнані близькі родичі лише у справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть, але судом не були враховані вимоги п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», в якій зазначено, що допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав, такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими.
Враховуючи, що така процесуальна дія як огляд місця події вже була проведена, хоча і з порушенням, на думку суду першої інстанції, вимог КПК України, повторно вона не може бути проведена з зазначених в постанові суду підстав через те, що сплинув тривалий час з події. Тому суд першої інстанції повинен дати остаточну оцінку цим доказам стосовно їх допустимості при розгляді справи по суті.
Також відповідно до ст.23-2, 340 КПК України, суд, при виявленні порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання або досудового слідства, має право і можливість відреагувати окремою постановою.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є незаконним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити.
Постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2012 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого за ст.128 КК України, на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
СУДДІ:
Мельниченко Ю.В. Трейтяк О.П. Сердюк О.Г.