У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 15 вересня 2004 року,

        в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

-за ст. 121 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі.

 ОСОБА_1  визнаний винним у тому, що він 5 квітня 2004 року, близько 19 годин, у АДРЕСА_1, в підвалі зазначеного будинку під час розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_2, у процесі  сварки і обопільної бійки, став бити останнього палкою і ногами в різні частини тіла. У результаті побиття ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого сталася смерть потерпілого.

      Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області від 1 лютого 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити, так як вважає, що тілесні ушкодження він заподіяв ОСОБА_2 перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання та захищаючись від останнього.

   Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так, сам засуджений ОСОБА_1 показав, що  в ході розпиття спиртного між ним та ОСОБА_2 виникла сварка і бійка, так як він запідозрив потерпілого в крадіжці винограду. Після того як ОСОБА_2 ударив його рукою в обличчя та  виделкою в лівий бік, він, побоюючись за своє життя, став наносити ОСОБА_2 удари палицею і, можливо ногами, але скільки й куди не пам'ятає. Після побиття пішов додому, а ранком наступного дня виявивши, що ОСОБА_2 мертвий, вивіз його в лісопосадку.

    Під час відтворення обстановки та обставин події, як видно з протоколу, засуджений детально розповів і показав як саме він наносив удари потерпілому, після чого приховував сліди злочину.

З показань потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що після того, як її чоловік зник, вона неодноразово приходила до засудженого і запитувала, де її чоловік, однак ОСОБА_1 їй нічого не повідомив.

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 сталася  від сукупної черепно-мозкової травми голови, шиї, грудної клітки, яка виникла від дії тупих  твердих предметів.

Доводи засудженого про те, що він під час вчиненого знаходився у стані сильного душевного хвилювання, та оборонявся від потерпілого, - безпідставні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, удари потерпілому ОСОБА_1 наносив вже після того, як потерпілий опустив виделку, і у нього була можливість піти, крім того, відсутня така ознака стану сильного душевного хвилювання , як раптовість.

Дії ОСОБА_1а  кваліфіковані правильно.

Міра покарання призначена відповідно до вимог ст. 65 КК України.

 Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            У  задоволенні касаційної засудженого ОСОБА_1  відмовити.                                                           

С у д д і:

            Верещак В.М.                  Лавренюк М.Ю.                              Редька А.І.