АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 6811 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2- 1646 / 11 Головуючий 1 інстанції Шиянова Л.О.

Категорія: поновлення порушеного права

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6, Державної адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради про поновлення права користування підсобними приміщеннями, скасування рішення виконкому та стягнення матеріальної та моральної шкоди

по апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7

на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6, Державної адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради про поновлення права користування підсобними приміщеннями №1а площею 6,2 кв.м та №1 площею 5,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1, що належать сторонам на праві спільної часткової власності, якими на свій розсуд користуються тільки відповідачі, яким належить менша частка ( 35/100), тоді як позивачі мають право володіти цими приміщення у більшій частці ( 65/100). Також просили поновити строк на подачу позову та скасувати рішення виконкому Жовтневої районної в м.Харкові ради № 55-26 від 2 липня 2007 року про надання дозволу відповідачам на переобладнання квартири АДРЕСА_1 за рахунок підсобних приміщень, що знаходяться у спільній частковій власності. Про це рішення позивачам стало відомо випадково і ОСОБА_3, як власник 65/100 частин квартири, згоди на проведення переобладнання квартири № 6 не давала. Такими діями відповідачів заподіюється моральна шкода як співвласнику квартири ОСОБА_3, так і члену сім'ї власника житла ОСОБА_4, яку вони оцінюють 6000 грн. і просять стягти цю суму з відповідачів солідарно. Безпосередньо ОСОБА_4 заподіяна матеріальна шкода на суму 975,94 грн., яку вона витратила на придбання ліків для лікування гіпертонії та серцевого захворювання, з приводу яких вона перебуває на обліку у поліклінічному відділенні № 1 м.Харкова з 2009 року. Також ОСОБА_4 просила стягти на її користь витрати на юридичну допомогу в сумі 4000 грн. ( а.с.1-8)

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено право ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користування підсобними приміщеннями №1а площею 6,2 кв.м та №1 площею 5,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні цими приміщеннями. Визнано недійсними та скасовано рішення виконкому Жовтневої районної в м.Харкові ради № 55-26 від 2 липня 2007 року про надання дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 975,94 грн. та витрати на юридичну допомогу в сумі 4000 грн., судові витрати в розмірі 179 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у позові про поновлення права користування підсобними приміщенням та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, бо будь-яких неправомірних дій відносно позивачів не вчиняв і шкоди не заподіював. Щодо позову про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Жовтневої районної в м.Харкові ради № 55-26 від 2 липня 2007 року , то в цій частині провадження у справі підлягає закриттю, бо такі вимоги підлягають вирішенню в адміністративному , а не цивільному порядку .

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача та позивачів, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи , що комунальна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності. Позивачеві ОСОБА_3 належить 65\100 частин на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом 20 квітня 2002 року, а відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 35/100 частин в порядку приватизації житла на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 липня 2007 року. Квартира складається з трьох жилих кімнат, двох кухонь, приміщень коридору, комор. Підсобні приміщення в квартирі , а саме коридори № № 1,2, 8, комора № 1а є приміщеннями спільного користування співвласників квартири. Рішенням виконкому Жовтневої районної в м.Харкові ради № 55-26 від 2 липня 2007 року надано дозвіл ОСОБА_5 на переобладнання квартири №1 в квартирі АДРЕСА_1 шляхом прибудови тамбуру на веранді зі збільшенням жилої площі кімнати на 6.9 кв.м та веранди на 9,5 кв.м.( а.с.9, 10)

Згідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Матеріали справи не містять даних, що між співвласниками узгоджувався та визначався. порядок володіння та користування спільними підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1 .

Також у передбаченому законом порядку поділ квартири АДРЕСА_1 між співвласниками не здійснювався і відповідач ОСОБА_5 не набувала права володіння квартирою № 1, на переобладнання якої їй надано дозвіл рішенням виконкому.

Доказів , що відповідачі використовують спільні приміщення квартири № 1 та № 1а для власних потреб за згоди співвласника ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції про доведеність обмеження права позивачів на користування приміщеннями № 1 та № 1а , що перебувають у спільній частковій власності, та прийняття виконкомом рішення про надання згоди ОСОБА_5 на переобладнання квартири без попереднього узгодження цього питання із співвласником квартири ОСОБА_3.

Безпідставними є і доводи відповідача ОСОБА_6 про порушення юрисдикційності при прийнятті судом першої інстанції рішення про визнання недійсним рішення виконкому Жовтневої районної в м.Харкові ради № 55-26 від 2 липня 2007 року про надання дозволу на переобладнання квартири АДРЕСА_1, бо вказані правовідносини стосуються захисту цивільних прав і не мають характерних ознак публічно -правових , встановлених статтею 3 КАСУ.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо присудження до солідарного стягнення з відповідачів грошових сум на користь позивачів на підставі ст. 386 ЦК України у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За правилами цієї норми цивільного права у випадку порушення права власності конкретного суб'єкта підлягають захисту порушені права власності , які спрямовані, насамперед, на відновлення того майнового положення, яке мало місце до порушення, а також ліквідувати збиток, заподіяний інтересам власника.

Матеріали справі свідчать, не заперечується позивачами в судовому засіданні апеляційного суду, що співвласником квартири є ОСОБА_3, яка в квартирі не проживає. В квартирі мешкає тільки мати ОСОБА_3 - ОСОБА_9, якій спірні приміщення на праві власності не належать.

При присудженні до відшкодування позивачеві ОСОБА_4 975,94 грн. матеріальної шкоди в розмірі понесених нею витрат на придбання ліків, суд першої інстанції виходив із доведеності заподіяння їй шкоди внаслідок спільних дій відповідачів.

Проте такий висновок суду першої інстанції наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується. За загальними правилами відповідальності за завдану майнову шкоду, визначених ст. 1166 ЦК України , підлягає відшкодуванню в повному обсязі майнова шкода, особою, яка безпосередньо завдала шкоду . При цьому для настання відповідальності обов'язковими є наявність реальної шкоди, особи, яка безпосередньо завдала шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди , причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина заподіювача шкоди.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим згідно до положень ст. 1190 ЦК України.

Матеріали справи не містять доказів , що захворювання позивача ОСОБА_4 (гіпертонія та серцеве захворювання) , є наслідком винних спільних дій відповідачів.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав визнавати понесені ОСОБА_4 витрати на придбання ліків в сумі 975,94 грн. , збитками, заподіяними відповідачами внаслідок порушення прав позивача на користування спірними підсобними приміщеннями квартири, та присуджувати їх до солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_4 .

Згідно до ст. 386 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди , завданої особі у результаті порушення її права власності.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачами спірні підсобні приміщення №1 та № 1а не знищені, не пошкоджені, придатні для використання за цільовим їх призначенням.

Стягуючи солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суд першої інстанції виходив із наявності у позивачів права на відшкодування моральної шкоди , встановленого ст. 386 ЦК України. Проте всупереч ст. 213, 214, 215 ЦПК України суд 1 інстанції не встановив і в судовому рішенні не навів мотивів та фактів , з яких вважав доведеним наявність заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок спільних неправомірних дій відповідачів.

Згідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правої допомоги адвокату або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При присудженні до солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_4 4000 грн. у відшкодування витрат на юридичну допомогу суд першої інстанції положення статті 84 ЦПК України не застосував та не перевірив, чи взагалі позивач ОСОБА_4 несла будь які витрати на правову допомогу у даній справі.

Справа судом першої інстанції розглянута в заочному порядку у відсутність як відповідачів, так і позивачів. Даних, що у суді позивачі мали представника , який представляв їх інтереси та приймав участь у судовому засіданні, матеріали справи не містять. Немає у матеріалах справи і будь-яких даних про години, витрачені особою, яка надавала правову допомогу, під час вчинення нею окремих процесуальних дій поза судовим засіданням або під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

До того ж наявна на а.с. 32 ксерокопія квитанції є сумнівною за змістом, не містить зазначення за вчинення яких конкретно процесуальних дій та у якій справі проводиться оплата . Зазначення «за ведення дела в Октябрьском р/с» не свідчить, що ця квитанція стосується саме цієї цивільної справи. Квитанція без номеру та дати її видачі немає ознак фінансового документу та даних про рахунок , на який внесено кошти в сумі 4000 грн.

Відповідно підстав для присудження до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача ОСОБА_4 компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. у суду першої інстанції не було.

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року змінити.

В позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення солідарно моральної шкоди відмовити.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення солідарно матеріальної шкоди в сумі 975,94 грн. відмовити.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення солідарно витрат на юридичну допомогу в сумі 4000 грн. відмовити.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді